чиститися
ЧИ́СТИТИСЯ, чи́щуся, чи́стишся, недок.
1. Очищати себе (тіло, убрання) від пилу, бруду і т. ін.
Увесь день він чистився, чепуривсь, виглядався в дзеркало (І. Нечуй-Левицький);
Ми одійшли подалі од хури й посідали під берестом. Я чистився від грязюки (Олесь Досвітній).
2. Пас. до чи́стити.
Боже мій, чого ти, Жане, так хвилюєшся? Не роби паніки! Пожалій своє серце! Чистка ж тільки для низів! Члени колегії, на мій погляд, ні в якому разі не будуть чиститись (М. Хвильовий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиститися — [чистиетиес'а] чишчус'а, -стиес':а, -стиец':а, -с'т'ац':а; нак. чис'ц'а, чис'т'теис'а Орфоепічний словник української мови
- чиститися — чи́ститися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чиститися — чищуся, чистишся, недок. 1》 Очищати себе (тіло, убрання) від пилу, бруду і т. ін. 2》 Пас. до чистити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чиститися — ЧИ́СТИТИСЯ, чи́щуся, чи́стишся, недок. 1. Очищати себе (тіло, убрання) від пилу, бруду і т. ін. Увесь день він чистився, чепуривсь, виглядався в дзеркало (Н.-Лев., І, 1956, 183); Ми одійшли подалі од хури й посідали під берестом. Я чистився від грязюки (Досв., Вибр., 1959, 64). 2. Пас. до чи́стити. Словник української мови в 11 томах
- чиститися — Чиститися, -щуся, -стишся гл. Чиститься. Почав чиститись і прибіратись. Левиц. Пов. 11. Словник української мови Грінченка