чорт

ЧОРТ, а, ч., мн. и́, і́в.

1. У християнстві та слов'янській міфології – злий дух, біс, диявол, сатана.

– Дивись, Тимошко, що воно? – крикнув водовоз на свого товариша. .. – То, брат, чорти! – рішив Тимошка і перехрестився (Панас Мирний);

Їй здається, що вона з Миколою вже на тім світі .. Рогаті й хвостаті чорти висіли скрізь по камінні, неначе кажанки, і поливали Бжозовського зверху гарячою смолою (І. Нечуй-Левицький);

Образ чорта має дохристиянське походження, проте християнські уявлення при диявола справили вирішальний вплив на його пізніший вид: у фольклорі та народних малюнках чорти – антропоморфні істоти, покриті чорною шерстю, з рогами, хвостами й копитами (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Побіг [Карпо] за Іваном собі на берег, стрибнув на пісок, перекинувся раз, удруге, втретє, вимазався, як чорт (Панас Мирний);

Уже чимало козаків видерлося на вал, як несподівано відчинилися ворота і з них, мов чорти з пекла, повалили натовпом яничари (С. Добровольський).

2. розм. Уживається як лайка (щодо кого-небудь).

– Який там чорт собак дратує? – гукає, чутно по голосу, Карпо, дядьків середній син (Панас Мирний);

– Стій, чорт! – впівголоса лаяв Тимко коня (Григорій Тютюнник);

Зосина мати спересердя відмовилася від доньки, не дала їй навіть пір'їнки, а Юрія кляла і святими, і всіма чортами, що він своїми безсоромними циганськими очима причарував її доньку (М. Стельмах);

// Уживається для вираження незадоволення, великого роздратування, досади.

Він почав нишпорити. Чорт! десь заподілися [книжки], ну, та дарма (М. Коцюбинський);

// Уживається для заперечення чого-небудь; ні за що, навряд.

Ти ж знав: Що хто програє. Той чорта (Не тепер на споминки!) здрімає (П. Гулак-Артемовський).

3. перен., розм., фам. Про вмілу, жваву, метку, хитру, лукаву, сміливу і т. ін. людину, перев. чоловіка, хлопця (як вираження захоплення, схвалення).

– А завзятий, чорт! – з задоволенням хтось вилаявся, затягуючись цигаркою. – Скільки проплив у таку холодину (М. Стельмах).

4. у знач. присл. чо́ртом.

5. перев. зі сл. морськи́й, розм. Велика морська риба надряду костистих.

Ми часто випливали удвох на рибу... Ми ловили неводом, вудкою, на крючки. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу, що блищала на сонці, як гострі наточені коси (М. Коцюбинський);

Серед риб є завзяті “рибалки”. До них належить і “морський чорт”, названий так за величезний, потворний рот (з газ.).

◇ Біс (кат, чорт) би його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяв див. біс¹;

Біс (чорт, ді́дько, кат) із ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) див. біс¹;

Біс (чорт, нечи́стий і т. ін.) спокуша́є / спокуси́в див. біс¹;

Біс (чорт, рідко чортеня́) штовха́є [під ребро́] див. біс¹;

Біс (чорт) сі́пає за язи́к див. біс¹;

Відда́ти чо́ртові (ді́дькові) ду́шу див. віддава́ти;

Відпра́вити чорта́м на сніда́нок (на сні́дання) див. відправля́ти;

Враг (нечи́стий, чорт) його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́тір (ду́шу)] зна́є (зна) <�Нечи́ста його́ (її́, їх і т. ін.) ма́ти зна́є (зна)> див. враг;

Дава́ти / да́ти (надава́ти) чорті́в див. дава́ти;

Дай / дава́й Бо́же (Бог) но́ги [, а чорт коле́са] див. дава́ти;

Де в бі́са (в чо́рта)! див. де²;

Ди́хати вогне́м (по́лум'ям, пе́клом, чо́ртом і т. ін.) див. ди́хати;

Ді́дько (чорт) [йому́ (їй, їм і т. ін.)] ра́дий (рад) див. ді́дько;

(1) До чо́рта (до га́спида, до хрі́на), грубо:

а) дуже багато.

Стану я вчитись, стану робити? Як би не так! Хай хто хоче робе [робить]. Я знаю, у батька до чорта грошей – на мій вік стане (Панас Мирний);

Та й солов'ї у Ратієвщині як свищуть. – І скільки то їх? – обізвавсь Івась. – А вже до гаспида! – додав Грицько (І. Нечуй-Левицький);

Звідтіль навпростець Махає [Рябко] до овець, До клуні, до стіжків, до стайні, до обори; То знов назад чимдуж, щоб часом москалі (А їх було до хріна на селі), Щоб москалі, мовляв, не вбрались до комори (П. Гулак-Артемовський);

б) значною мірою, дуже сильно.

Він виструнчився перед командиром усією своєю височенною постаттю, аж головою дістав стелю землянки. До чорта зріст йому вигнало (О. Копиленко);

(2) До чо́рта (ді́дька) в зу́би <[Само́му] чо́ртові (чо́рту) в зу́би>, грубо:

а) (зі сл. потрапити, ускочити і т. ін.) у небезпеку, у халепу.

З усього було видно, що ми потрапили до дідька в зуби (з переказу);

[Ніна:] Знаю, Пашо, знаю, що кожен з нас, як стій, в атаку піде, у розвідку, на смерть, до чорта в зуби. І не злякається нічого в світі (Л. Дмитерко);

Так йому було весело і приємно стояти в компанії з батьком і коником в теплі гетьманського палацу з чарочкою, що він готовий був за одну таку мить кинутись не тільки в .. огонь, а самому чортові в зуби (О. Довженко);

б) (зі сл. іти, їхати і т. ін.) у найвіддаленіше і найнебезпечніше місце; будь-куди.

[Голос з 1-го хору:] Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби (І. Нечуй-Левицький);

– Я не можу тобі заборонити їхати куди ти захочеш, – .. люто вигукнув Петро, – не тільки в бухту Хрестову, але навіть до дідька в зуби! (В. Собко);

– Чого ви дивитесь, жіночки? Коли чоловіків забрали, то хай роздають увесь хліб, худобу – все одно кудись чорту в зуби спроваджують (Ю. Збанацький);

Зна́тися з чорта́ми (нечи́стою си́лою, нечи́стим) див. зна́тися;

[І] в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш, не потра́пиш) <�Сам чорт у сту́пі не влу́чить> див. влуча́ти;

Іди́ [собі́] до чо́рта (до бі́са, до ді́дька, до ли́ха, к бі́су, к чо́рту, під три чорти́ і т. ін.), див. іти́;

(3) [І] [сам] чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є), грубо. – зовсім нічого не зрозуміло або не відомо.

Ведмідь реве, і корова реве, а хто кого дере – і сам чорт не розбере (прислів'я);

Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (Номис);

[Горлов:] Ти, браток, поменше б говорив, Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук);

Іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (до ді́дька, к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), див. іти́;

(4) [І] чорт із сві́чкою не зна́йде кого, що, ірон. – не можна розшукати, навіть докладаючи великих зусиль.

– Я мрію працювати на селі. – Не бреши! Багато з вас таких, що повивчались, а на селі працюють? Порозбігалися, що й чорт із свічкою не знайде (Григорій Тютюнник);

І чорт із сві́чкою не знайшо́в.

– Корабель, – продовжував Богдан, – на якому я очуняв, належав старому малайцеві з острова Тао – десь на північ від Яви. Цього острова і чорт із свічкою не знайшов серед безлічі тих островів (Ю. Яновський);

[І] чо́ртові не брат див. брат;

[І (ще

й)] до́вбнею (полі́ном) не доб'є́ш <�Чорт до́вбнею не доб'є́> див. добива́ти;

(5) Куди́ чорт (біс, нечи́стий і т. ін.) поні́с – треба ж було туди піти (зі значенням осуду).

[Майєрс:] Як все незвичайно! [Берд:] Я не бачу тут нічого незвичайного, крім пороху і вибоїн. Чорт мене поніс у цю дірку (О. Довженко);

(6) Куди́ чорти́ несу́ть? <�Куди́ чорт несе́?> – уживається як запитання до кого-небудь для вираження незадоволення з приводу його небажаної появи або руху.

– Куди тебе чорти несуть?! – скрикнула Антоніна, побачивши, як один дуже-таки побитий німецький офіцер.., перехопившись через тин, біг до неї городом (О. Довженко);

– Куди преш, очмано? – на першому ж кроці чує Іона вигуки з темної маси, що рухається туди й сюди.- Куди чорти несуть? Праворуч держи! (із журн.);

(7) Куди́ чорти́ [не] носи́ли! – в багатьох місцях довелося побувати, перебувати.

І де ми не були з тобою, Дувиде?! Куди нас чорти не носили! (М. Томчаній);

(8) Куди́ чорти́ не посила́ли кого, грубо – кому-небудь довелося побувати в багатьох місцях.

І де ми не були з тобою, Давиде?! Куди нас чорти не посилали! (М. Томчаній);

(9) К чо́рту (чорта́м), лайл. – уживається для вираження протесту проти кого-, чого-небудь, цілковитого заперечення чогось; зневаги до когось, чогось, незадоволення кимсь, бажання позбутися його.

Життя без неї далеко страшніше. Хіба мені жалко такого життя! – К чорту!.. (М. Коцюбинський);

[Терень:] Ні, я скажу. По-чесному, по-шахтарському, скажу, а не сподобається – скажеш: к чорту (І. Микитенко);

Лизь (ли́зень, чорт) зли́же див. лизь;

Лі́зти чо́ртові (чо́рту) на ро́ги (в зу́би) <�Лі́зти (наско́чити) само́му чо́ртові на ро́ги> див. лі́зти;

(10) Нада́в [же] [мені́] чорт, грубо – уживається для вираження досади, невдоволення яким-небудь вчинком; або чиєюсь роботою.

[Михайло:] Жінко! Знайди угля або крейди. [Тетяна:] От чорт надав забаву [стріляти]! Вікна повибиваєте (І. Котляревський);

(11) На яки́й (кий) чорт – зовсім не потрібно (не потрібний).

– На кий чорт нам заміна? Ми й самі до ранку довартуємо! (В. Малик);

– На кий чорт мені така робота? Хіба я віслюк, щоб на своєму горбу каміння таскать? (В. Чемерис);

[Марія:] Сказати вам правду, що я про вас думаю?.. Та нє, не варт. На який чорт ви мені треба! (Валерій Шевчук);

На [яко́го] бі́са (чо́рта) див. біс¹;

[Не] з бі́са ([не] з чо́рта) див. біс¹;

(12) [Не] з чо́рта – надзвичайно, винятково.

Що за розумний з чорта отсей Денис! Зараз і догадався (Г. Квітка-Основ'яненко);

Прикидається, мов бідний, щоб більшу ціну узяти. Не з чорта ж хитрий! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Не узя́в його́ (її́, їх і т. ін.) біс (кат, чорт) див. біс¹;

Ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень і т. ін.) див. сві́чка;

Ні в Бо́га, ні в чо́рта див. Бог;

(13) Ні чорта́ (ні бі́са), грубо – нічого, зовсім нічого.

Сяють очі [діда] глибоко з-під лоба. Тільки пух лишивсь на голові... Лає син, що ні чорта не робить, Допіка невістка: ще живі? (В. Симоненко);

– Де він [кулемет] тут закріплений, що його тримає – ні біса не бачу... (О. Гончар);

(14) Нія́кий чорт, грубо – ніхто.

– Мене ніякий чорт не жде! – А дома? На обличчі Сагайди появляється злісна гримаса, а губи починають дрібно тремтіти. – Мій дім, брате, .. вітер розвіяв! (О. Гончар);

– А чи й справді любляться з Наталкою так, що ніякий чорт їм не страшний? (Є. Гуцало);

Жо́ден чортя́ка.

Він на прив'язі поліз в печеру; там поприбирав сліди свого куховарства і виліз назад в доброму гаразді, повідаючи, що в печері жодного чортяки нема (О. Кониський);

(15) Нія́кий чорт не пізна́є – те саме, що [І] [сам] чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є) (див. чорт);

(16) Нія́кий чорт не страшни́й кому, грубо – хто-небудь нікого не боїться.

Та він що – прицюцькуватий? – з подивом думав Броварник. – А чи й справді любляться з Наталкою так, що ніякий чорт їм не страшний (Є. Гуцало);

Носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) чорт із грі́шною душе́ю див. носи́тися;

(17) Оди́н чорт (біс, ді́дько) <�Одна́ сатана́>, грубо – все одно, однаково; те ж саме.

Вовтузився [Іван Пісня] й далі; видно, в нього ніяк не в'язалась петля. – Іване, що ти робиш? Пісня, не перериваючи роботи, заговорив гнівно, уривчасто: – Один чорт! Досить! Несила моя... Хай вони прокляті будуть! (Ю. Збанацький);

Один біс, що пан, що багатий мужик (М. Коцюбинський);

(18) Під три чорти́, перев. зі сл. піти, тіка́ти і под., грубо. – геть, куди завгодно.

– Хай хмарами роки нависли, Та він їх шле під три чорти (А. Малишко);

Він доводив нам, що його вдача вимагає якоїсь дії, а не сидіння в тюрмі, і що він ладен хоч зараз тікати геть під три чорти (Олесь Досвітній);

Полі́зти до чо́рта на ро́ги див. полі́зти;

Полі́зти чо́ртові (чо́рту) в зу́би див. полі́зти;

Попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) чо́ртові (чо́рту) в зу́би див. попада́ти;

Посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в) див. посила́ти;

Посла́ти до бі́са (до чо́рта) див. посила́ти;

Посла́ти пода́лі (геть, під три чорти́ і т. ін.) див. посила́ти;

Продава́ти (запро́дувати, запродава́ти)/ прода́ти (запро́да́ти) ду́шу [дия́волу (чо́рту, ді́дькові і т. ін.)] див. продава́ти;

Сади́ти чорта́ми див. сади́ти;

Сам біс (чорт) го́лову зве́рне див. біс¹;

(19) [Сам (і)] чорт не брат (за бра́та) кому – про того, хто тримає себе відважно, впевнено, хоробро, хвацько, нічого не боїться, все може перебороти.

Солдат! Солдат! Сам чорт йому не брат! (Л. Первомайський);

– Та що! навіть самі поляки вже будуть за нами, – то тепер нам уже й “сам чорт не брат” (Леся Українка);

– Щоб жити, треба вміти вибирати, А щоб вибирати, треба мати відвагу і не бути ганчіркою. Бачиш: Петро вибрав собі наречену, і тепер сам чорт йому не брат! (П. Загребельний);

Кулеметники порозвалювались на тачанках, і здавалося, що їм і чорт не брат (Ю. Яновський);

Кашкет на правому вусі, на лівому – копиця закучерявленого чуба, на широких грудях – вишита сорочка, сам чорт йому за брата (Я. Гримайло);

Само́му чо́рту брат [і сват] див. брат;

(20) Сам чорт (чортя́ка, біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.):

а) (у чому, з ким – чим.) важко зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; нічого не можна зрозуміти.

– У ваших канцелярських викрутасах сам чорт зламає ногу. – Інакше, пане, не можна (З. Тулуб);

Гадав [Левко], що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (М. Стельмах);

Потап може лише покрикувати на Таволг, підганяти, придумувати усяку мудрацію, у якій сам сатана ноги поламає! (М. Рудь);

б) (де) нема порядку; велике безладдя.

– Стійте, стійте, дайте перше .. шовкову спідницю, бо я не знайду, тут сам чорт ногу зломить (Леся Українка);

в) дуже складний, заплутаний.

– Аби тільки в ліс перескочити. А там він такі стежки знає, такими шляхами поведе, що сам чорт ногу зломить (В. Козаченко);

(21) Сам чорт коли́ску гойда́є кому – кому-небудь усе вдається, дуже таланить.

Він [Петруня] – вдатливий, .. щасливчик долі, колись про таких казали, що їм сам чорт колиску гойдає (В. Дрозд);

(22) Сам чорт у сту́пі не влу́чить – те саме, що [І] в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш і т. ін.) (див. влу́чити).

– Мама сказала, що ти крутійка і що тебе сам чорт у ступі не влучить (О. Копиленко);

Скрути́ти ро́ги само́му чо́ртові (чо́рту) див. скру́чувати;

(23) Сми́кну́в чорт за язика́ (за язи́к) кого – хто-небудь необдумано, невчасно, недоречно сказав щось.

І смикнув мене чорт за язика з тими шуриками-муриками! (Є. Гуцало);

Спекти́ чо́рта див. спекти́1;

Сто чорті́в див. сто;

(24) У чо́рта в зуба́х, грубо – у віддаленому або якому-небудь невідомому небезпечному місці.

Олександра скочила, мов опечена, й блиснула на Гната очима. – Задубіла! Бодай вже ти задубів, як маєш сидіти десь у чорта в зубах! Що се за чоловік? До хати його псами не заженеш (М. Коцюбинський);

(25) У чо́рта на рога́х (на за́пічку), грубо. – дуже далеко, у далекому або небезпечному місці.

– Тридцять чотири члени у ТОЗі – це тридцять чотири поля. Одне – там, друге – там, а третє – у чорта на рогах. Поки з одного на друге переберешся, уже й сонце на прузі (А. Дімаров);

Діставши нове призначення, високу посаду десь там, у чорта на запічку, він їде перебирати її, як звичайний обов'язок (І. Багряний);

(26) У чо́рта (у бі́са, у га́спида), грубо, ірон.:

а) уживається як підсилення або при вираженні незадоволення.

І де в чорта серед цієї пустки ти знайдеш благородних людей, справжніх лицарів? (з газ.);

– Де в гаспида подівся наш музика? (Панас Мирний);

– Коли ти в гаспида книжку дочитаєш? (І. Нечуй-Левицький);

– І де в біса застряла? – охриплим голосом заспаний привітав її брат (Панас Мирний);

б) уживається для вираження заперечення, спростування чогось (перев. у питальній формі).

– Які ми у чорта рівні, – кричав він їм [багачам] у відповідь. – Ти столипінець, а я пролетарій! В тебе земля, а в мене що? (О. Гончар);

[Чіп:] Еге, кажи! Який же після цього Ти в біса війт? (І. Кочерга);

Цар скипів, почав кричати: – Я його не хочу знати! І який він в біса князь? (Л. Первомайський);

(27) Хай (неха́й, бода́й) чорт (нечи́стий, лихи́й) бере́ / ві́зьме (ухо́пить) (чорти́ ві́зьмуть) кого, лайл. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги, зла до когось, чогось, побажання позбутися його.

Виб'ють ковбки останього поструга в Черемоші, сплавлять з Болтагула останній ковбок, а там – хай вас чорт бере, гуцули. аби лиш податок давали та в кожнім селі мали жандармерію (Г. Хоткевич);

Він лютився .. і директорові чимало прокльонів діставалось: – А бодай того директора чорти вхопили (Л. Мартович);

(28) Хай (неха́й) йому́ (їй, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, біс, га́спид і т. ін.), лайл. – уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього.

– Ну, як агітатор? – допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. – Хай йому чорт! – з серцем відповідає той (М. Стельмах);

– Хай їм [бикам]... чорт, – каже [Андрій]. – Щоб не клопотаться – продав. – ..Отак, кажу, – нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко);

– О, нехай йому чорт! Як забився! – крикнув він до Івася (Панас Мирний);

– Що, вже давала , Христе, курям? – та давала, хай їм біс! (Панас Мирний);

Сі панове не знають, яку шкоду вони роблять всій справі своєю безличністю. Ну, та нехай їм біс! (Леся Українка);

Хоч чо́рта дай див. дава́ти;

(29) Чим чорти́ не гра́ються – усе може бути.

Одним словом, так чи так, але Маркова кар'єра на тому кінчалася. А там – чим чорти не граються, – гляди, що й його, Савченка, висунуть на губернію (Ю. Збанацький);

(30) Чо́рта з два, вульг. – уживається для вираження заперечення чогось.

– От теперечки нехай попошукає нас Ломицький! Чорта з два знайде! – думала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький);

– Ну, я вже якби втік, то чорта з два їм у руки дався б, – каже Порфир, усміхаючись (О. Гончар);

Чо́рта спекти́ див. спекти́1;

(31) Чорт би побра́в (узя́в, забра́в) <�Чорти́ б узяли́ (забра́ли)> кого, що, лайл. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь.

– Куди не глянь – скрізь верби, чорт би їх побрав.. Вся наша величезна північ споконвіку цвіту не бачить! (О. Довженко);

– От, чорт би її забрав – .. віднесла когутика, а тепер сліпкуй та журися, як не заспати! – висварився Василь (І. Чендей);

– І от ще й продасть Новакович землю... може бестія продати, бо й йому грошей треба!.. Чорти б його взяли... цю скотиняку Новаковича!.. (Б. Грінченко);

(32) Чорт (біс) зна (зна́є) що, грубо – не те, що треба; не таке, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін.

– Чорт зна що робиться! – занепокоївся тамбовський губернатор, одержавши раптом спішне повідомлення (О. Довженко);

Випустіть їх [каченят], куме!.. На якого біса вам таке чорт зна що! (М. Рильський);

[Пані:] Годі базікать чорт знає що! Іди виспись... (С. Васильченко);

(33) Чорт (біс) [його́] ба́тька (рідше ма́му) зна́є (зна) <�Чорти́ (біси́) [його́] ба́тька (рідше ма́му) зна́ють>, грубо.:

а) уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення з якогось приводу.

– Чорт його маму знає тую свекруху. Вона варить борщ у такому покотелі, як відро, та всенький і поїдять і ще їм мало, а я зварю в малесенькому, то більше половини зостанеться (із журн.);

[Боб:] Він ще у Гітлера служив? [Фрау Мільх:] Кажуть у дівізії СС, сер. [Боб:] Тьху! (Плюнув). От до чого довоювались. З такою сквернею злигуємось. Біс його батька знає, що робиться з нашою Америкою (Я. Галан);

[Кирило:] То тепер я став і старий, і нікчемний, а колись – огонь був!.. А тепер – от чорти батька зна що – коритце довбаю – та й то втомився (Панас Мирний);

Зрозуміло було одне: заарештували, щоб не дати йому виступити на засіданні .. Ні, це вже чорти батька зна що! (А. Головко);

б) уживається для вираження здивування або захоплення з приводу кого-, чого-небудь.

Тут парубки як утяли! Роззявили роти – гукають... – Чорт батька знає, як співають! – Став він хазяїну казать, – Аж вуха, далебі, болять! (Л. Глібов);

[Сидір:] Чорт його батька знає, як він виламав це вікно! (І. Карпенко-Карий);

[Храпко:] Торік був [у сина], – листя збирає, метеликів лове, – чорт батька зна що! – мов та дитина мала грається (Панас Мирний);

Але ж і п'ють наші дівчата, біси батька зна як! – крикнув Денис. – Мочить губи та ще й обітре рукавом, щоб в рот не попало ні краплинки (І. Нечуй-Левицький);

(34) Чорт (біс) [його́ (її́, вас і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.):

а) (лайл.) уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось.

[Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка);

– Дванадцять років відбатрачив. Дванадцять з дванадцяти! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар);

Цей безпритульний Томмі – Дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан);

Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: – Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко);

Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): – Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко);

– Я ще... не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик);

Біля міської брами наче загупали копита. Прислухався. Тихо. Мабуть, вчулося. Заходився викрешувати іскру, вцілив кресалом по пальцях, сплюнув. Тьху, біс тебе бери! Сердито бликнув на вогники в замку (В. Чемерис);

б) уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь.

[Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко);

Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: – Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? – і засміявсь (О. Гончар);

– Сев, а хороше море, чорт його забери? – Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський);

(35) Чо́рта (ді́дька) ли́сого, грубо:

а) уживається для повного заперечення чого-небудь; нізащо, ніколи.

– До чого ж вигадливі капосні пани, – міркував [Архип] уголос. – Звісно, маючи таке зручне ліжко, дідька лисого захочеш вставати (С. Добровольський);

– Хай людина створить отаке яблуко. Без землі, без повітря, без сонця. В лабораторії .. Створить? Дідька лисого! (Л. Дмитерко);

– Ну, хлопці, – звернувся Палилюлька до своїх охоронців. – Тягніть і печене, і варене. Ще погуляємо сьогодні вволю, бо в більшовиків чорта лисого погуляєш (М. Стельмах);

б) нічого; зовсім, абсолютно нічого.

– Командування, – кажу, – знає обстановку не гірше від нас .. – Знає, знає! – передражнює мене Сашко. – Дідька лисого воно знає... (Є. Доломан);

Пан капітан Саґнер хотів десь у Сербії біля Чорногорії відзначитися і гнав одну за одною роти свого батальйону на кулемети сербських позицій, а це було зовсім не потрібно. Лисого дідька могла там щось удіяти піхота (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

(36) Чорт (ді́дько) ли́сий, грубо. – ніхто або ніщо.

Вчитель вичитав Кадошці за біганину по огірках та грядках, на яких лисий чорт виросте, коли кожний тобі здурілий пес буде там товктися (Ю. Яновський);

– Показились десь діти, чи який хрін... Межи ними й дідько лисий не розбере справи! (М. Коцюбинський);

(37) Чорт (ді́дько, нечи́стий, лихи́й і т. ін.) несе́ (но́сить) / поні́с (прині́с, розноси́в) <�Нечи́ста (вра́жа) си́ла несе́ (но́сить) / понесла́ (принесла́, розноси́ла)> <�Чорти́ несу́ть / прине́сли́ (зневажл. притаска́ли)> кого, грубо. – уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-небудь десь або неприємних наслідків чийогось приходу кудись.

Будяк обізвався. – Чого тебе вража сила отут розносила? (Л. Глібов);

Стукіт у двері. Всі обертаються. [Шалімов:] Ще когось чорт несе (І. Кочерга);

– Та хто іде? – Максим! Який Максим?.. Ой горе... Дідько знов несе... (М. Стельмах);

Яєць... нанесла [качка]. За дітей помовка. Аж нечистая несе Голодного вовка (С. Руданський);

– Німців чорт приніс – і ті нас не минули. Двоє курей були – постріляли (Ю. Збанацький);

– Я не бачу тут нічого незвичайного, крім пороху і вибоїн. Чорт мене поніс у цю діру (О. Довженко);

Нечистий поніс мене восени в гості до куми на перець (І. Нечуй-Левицький);

– І звідкіль принесла його нечиста сила! – казали другі. – Тільки де два-три чоловіки зійдуться, то вже й його чортяка хоч-не-хоч внесе туди! Не дав начитатися уволю (С. Васильченко);

– Сафрон Варчук! – здивовано промовив Тимофій. – Тьху! Куди його чорти несуть проти ночі? Чи не на відрізану землю подивитися? – аж підвівся Мірошниченко (М. Стельмах);

– Не бійся, ми заберемо свій товар удосвіта, – пояснила Соломія, – а може, й сьогодні вночі. Не лежати ж йому отут у хаті? Ще когось чорти принесуть (В. Кучер);

– Так от кого чорти притаскали до нього. Так от хто щосили тарабанить у двері (М. Стельмах);

(38) Чорти́ не вхопи́ли кого, грубо. – хто-небудь живий, не вмер; з ким-небудь нічого не трапилося.

– Живий? – торсонув плече побратима чоботар. – Ще мене чорти не вхопили, – грубо озвався Шмалько (С. Добровольський);

Сафрон із сім'єю переїхав жити на зиму до свого свата Созоненка. Весною кілька разів скликав толоку, відбудувався і знову зажив на старому місці. – Чорти не вхопили його, має чим потрясти в калитці! – говорили люди (М. Стельмах);

(39) Чорти́ скребу́ть у кого – хто-небудь засуджує свої попередні дії.

Призначив я його, а в самого чорти скребуть. Треба було б таки порадитись спочатку (Іван Ле);

(40) Чорт (ді́дько, дия́вол, біс, га́спид і т. ін.) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] [ду́шу] зна́є (зна):

а) невідомо, незрозуміло, ніхто не знає.

Еней Сивіллі говорив: – Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський);

– Ой, козаче, – каже, – козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш);

– Де ж сторож? – Чорт його душу зна, – одказував Йосипенко. – Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний);

А тут.. посилають: іди!.. Отака путь.. – Чого се так припало? – Пита Пріська. – Гаспид їх знає! (Панас Мирний);

[Стась:] А цього діда затримайте поки тута – чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко);

– Ото, бачив на вокзалі – гайдамаків? Як ти їх розумієш? – А біс їх знає. Балакають по-нашому .. Дезертири переважно (А. Головко);

– Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? – Чорт його зна, як воно сталося. Здуру... (З. Тулуб);

Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях люди потерпали, дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак);

– Хто ж винен?.. – дивувався Петрюк. – Дідько його знає... – Кифір чорним пальцем розгладжував брови, тер бороду (В. Бабляк);

– Дідько їх знає, що вони там ґельґочуть своїм волам! – сердилися гармаші. – Може, тпрукають... (О. Гончар);

б) уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось.

Як моє здоров'я? Було б нічого собі, якби не .. хорея, слабість серця чи біс його зна, як вона зветься (Леся Українка);

Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко);

(41) Чорт лизне́ (зли́же) кого, лайл. – хто-небудь зникне зовсім, безслідно.

За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! (І. Котляревський);

[Степан (до Гордія):] Анахтемо, замовчи, бо тут тебе й чорт злиже! (М. Кропивницький);

(42) Чорт не візьме́ кого, грубо. – з ким-небудь нічого поганого не трапиться, не станеться.

– У мене есесівці [полонені], не бачиш? – Конвоїр німецької групи загрозливо змахнув автоматом. – Та не сердьтесь. Годі-бо вам. Чорт їх не візьме (О. Довженко);

Чорт не взяв.

[Мар'я:] Сказано, багаті ви з паном. [Карпо:] Та вже так, що нашого Павлущенка чорт не взяв – придбав собі трохи! (Олена Пчілка);

Чорти́ не взяли́.

– А як ваш Плачинда поживає? – Чорти його не взяли, – нахмурився Мар'ян (М. Стельмах);

(43) Чорт ра́дий (рад) кому, чому – хто-небудь неприємний, небажаний комусь.

У народі мовиться: Гість жаданий – перший день, бажаний – другий день, терпимий – на третій день, зайвий – на четвертий, а вже десь на п'ятий чи шостий – стає нестерпним, вже чорт йому рад (Ю. Збанацький);

(44) Чорт (чорти́) підтаска́в (підтаска́ли) кого, що – про несподівану, небажану, невчасну появу кого-, чого-небудь;

(45) Чорт (чорти́, чортя́ка, нечи́стий, бене́ря) но́сить (но́сять) кого, грубо – уживається для вираження незадоволення з приводу того, що хтось невчасно або багато, без потреби ходить, вештається в різних місцях.

– Тю, і малих чорт на вулицю носить! (Г. Косинка);

– Голобородька немає? – Нема. – Де його чорти носять?! – Війна, товаришу полковнику, – скрушно похитав головою старий (С. Голованівський);

Де тільки й носили чорти Федька всі оці роки! Всю громадянську не злазив з коня (А. Дімаров);

– І де чортяка їх носить до півночі! Ходять уночі з чортами разом, та ще їм двері одчиняй! – верещала по один бік Мотря (І. Нечуй-Левицький);

– Що тебе, Іване, нечистий носить по селу серед ночі? – буркотіла Марія, відчиняючи двері Жменякові (М. Томчаній);

– Маковея десь бенеря носить, і на обід не з'являвся... (О. Гончар);

– Чого це тебе так рано бенеря носить, Самійле? (О. Копиленко);

(46) Ще (іще́) [й] чорти́ навкула́чки [не] б'ю́ться (би́лися) – дуже рано.

Було, в пости, іще чорти не б'ються навкулачки: А вже Охрім, На глум усім, п'яненький лізе рачки! (П. Гулак-Артемовський);

Ще чорти навкулачки не б'ються, як він схоплюється на ноги і до ночі не має спочинку (М. Стельмах);

– Ще темно, ні світ ні зоря, ще чорти навкулачки б'ються, а ти вже схоплюєшся з твердої постелі і з хати прямо в сніги (І. Цюпа);

Ще й чорти на кулачки не б'ються, а Мотря з бабою біжать у ліс, зілля шукають, варять, п'є Мотря й голову миє (Дніпрова Чайка);

І чого тебе так рано марудить і колотить? Ще й чорти навкулачки не билися!.. – солодко позіхає парубок (М. Стельмах);

(47) Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) чорт побра́в (узя́в, забра́в) <�Щоб вас (їх) чорти́ побра́ли (взяли́, забра́ли)> кого, лайл. – уживається для вираження незадоволення ким-небудь, зневаги до когось, побажання зла та позбутися його.

Коло коней стояв якийсь незнайомий чоловік. – Щоб вас чорт побрав! щоб ви вилопались! – лаяв він [братчиків] (Панас Мирний);

– Наш злий геній... щоб його чорти забрали (М. Чабанівський);

(48) Що за чорт (біс)? – уживається для вираження здивування.

– Що за чорт? – здивувався один з розвідників. – Стріляють не по нас, а понад нами! (О. Гончар);

Ревнув медвідь: “Се що за біс?” (І. Франко);

(49) Яки́й (рідше кий) чорт (га́спид, хрін)! – хто.

Ну, не бісового ж тобі сина й син, диявольський прикажчик... Який йому гаспид гадав отсе казать!.. (О. Стороженко);

Який гаспид одвоював наше добро, опріч нас самих? – кричали міщани (П. Куліш);

Сиділи там [у пеклі] скучні піїти, Писарчуки поганих вірш, Великії терпіли муки... От так і наш брат попадеться, Що пише, не остережеться, Який вже втерпить його хрін! (І. Котляревський);

– А ти бачиш, кий воно хрін ворушиться на горбі?.. – Не інакше, як людина (О. Донченко);

Як (мов, ні́би і т. ін.) чо́ртові (чо́рту) в зу́би ки́нути див. ки́дати;

(50) [Як (мов, ні́би і т. ін.)] чорт сім кіп горо́ху змолоти́в у кого, перев. зі сл. на виду, на обличчі і т. ін., жарт. – хто-небудь має віспини або шрами від них.

У його [нього] на виду чорт сім кіп гороху змолотив (прислів'я);

Хотина, як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І. Нечуй-Левицький);

(51) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт від ла́дану (від кукурі́ку́), зі сл. тіка́ти, втіка́ти і под., грубо. – надзвичайно швидко і злякано.

Клим бенкет носом знав. А діло? Як чорт від ладану тікає (Л. Боровиковський);

[Ганна:] А та, певно, побігла одшукувать його! Шукай, шукай – знайдеш, якраз! Він від тебе тіка, як чорт від ладану, бо ти тільки плакать умієш (І. Карпенко-Карий);

За Муравйовим уже й слід прохолонув. – Утік, шкура! – загукали солдати. – Драпонув, як чорт від ладану (О. Левада);

– Стоять вельможні. Діло затяжне. Здається, так стоятимуть довіку. Лесько сміється: – Голод підіжме, чкурнуть, як чорт від кукуріку (Л. Костенко);

(52) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт (ді́дько) за грі́шну ду́шу, перев. зі сл. вхопитися, триматися і т. ін., грубо – дуже міцно.

Наліг я на вила.., руки мої вхопилися за держак як чорт за грішну душу... (Є. Гуцало);

– Думаєте, дарма Гітлер за цю Австрію тримається як дідько за грішну душу? (О. Гончар);

(53) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт (ді́дько) ла́дану (свяче́ної води́), зі сл. боятися, грубо – дуже сильно.

– Та він же, як чорт ладану, мабуть, боїться партизанів! – раптом здогадався Кирило (І. Головченко і О. Мусієнко);

Прийде [Параска] раз на рік до церкви .. та й заглядає .. через поріг – як той дідько боїться ладану (І. Нечуй-Левицький);

(54) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт до сухо́ї верби́, зі сл. причепитися, прилипнути і т. ін., грубо – дуже сильно.

– Клятий Ботушкан причепиться до мене як чорт до сухої верби і хоче, аби я йому ще один рік задурно робив (з казки);

(55) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт злиза́в кого, що, грубо – хто-небудь зник або що-небудь зникло безслідно.

Хлопець швидко зник, його як чорт злизав (з наук.-попул. літ.);

(56) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт ли́ко (ли́ка) дере́ (видира́є) [живце́м] <�Як (мов, ні́би і т. ін.) чорти́ ли́ко деру́ть (видира́ють) [живце́м]> з кого, зі сл. крича́ти. – дуже сильно, голосно.

Кричить, мов з його чорт лико дере (прислів'я);

Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом, мов з них чорт лика дере (Г. Квітка-Основ'яненко);

Дядько ступить до неї, а вона вчепилася тонкими рученятами в ріжок скрині і заголосила. – Дурне дівчисько, кричить, мов з неї чорти лико живцем видирають (М. Стельмах);

(57) Як (мов, ні́би і т. ін.) чорт у суху́ гру́шу (рідко гру́шку) (у стару́ вербу́), зі сл. закохатися, грубо, ірон. – дуже сильно.

Ти в того Іскру, – казав гетьман, – закохався, як чорт у суху грушку. Хто наймудріший? Іскра. Хто найхоробріший? Іскра. Хто найвірніший? Іскра. Іскра, Іскра, Іскра! Уважай, щоб тая іскра не попекла тебе (Б. Лепкий);

Маланка бачить, що закохався Дмитро як чорт у суху грушу (М. Зарудний);

Провідний інженер об'єднання з перших же днів як чорт в стару вербу закохався в молоденьку Галочку-веселуху (із журн.);

(58) Яко́го чо́рта (бі́са, га́спида):

а) чому, навіщо.

– Якого це чорта ви напали на мене з курми! Я не господар! (І. Нечуй-Левицький);

– Пан, ти німак? А якого ти чорта до нас прийшов? Німець перестав жувати і уважно вставився на Джмелика п'яними очима, намагаючись зрозуміти, що йому кажуть (Григорій Тютюнник);

Якого біса ти спеклася? Хіба на світі нажилася? (І. Котляревський);

– Що це ви розляглися, як на пляжі? Ну, давай, давай, ворушись!.. – Якого біса? – пробурмотів сонний солдат (Д. Ткач);

Ну, якого ми гаспида оцими глухими вулицями швендяємо? (Панас Мирний);

б) чого.

– Дак якого ж гаспида ти од мене хочеш? – Оддай, брате, мені її [Лесю] без бою (П. Куліш);

(59) Як чорт, грубо – дуже, в значній мірі.

І злий був [отаман], як чорт (Г. Хоткевич);

Як чорт [нечи́стий] від ла́дану тіка́ти / втекти́ див. тіка́ти.