1. Словник фразеологічних синонімів

чорт

(за міфологічними уявленнями – надприродна істота, що втілює в собі зло) злий (нечистий, лихий і т. ін. ) дух; нечиста сила; дух тьми; князь (цар) тьми.

[Жірондист:] Якби я вірив у лихого духа, я думав би, що то сам сатана подав мені оту фатальну раду (Леся Українка, 2, 1951, с. 179); Зять називав тестя божевільним та казав, що він запродав душу нечистій силі (Коцюбинський, 3, 1956, с. 10); Тут під колесом водилися чорти, і коли мельник знався з нечистою силою, вони йому і в безводдя мололи борошно і товкли в ступах (Стельмах, 5, 1983, с. 66); Забобонному татаринові здавалося, ніби то відьма накликає на нього духів тьми (Тулуб, Людолови, 1, 1957, с. 181); [Єпископ:] Ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви. ні поклонів не даємо (Леся Українка, 2, 1951, с. 233).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорт — Біс, чортяка, розм. гаспид, дідько, куцак, діал.: антипко, арідник, (як вид вищого представника зла і пекла) демон, диявол, сатана, люципер, у знач. ім. куций, нечистий// злий дух, нечистий дух, нечиста сила. Словник синонімів Полюги
  2. чорт — Диявол, сатана, ДІДЬКО, люципер, як ім. лукавий, а. шайтан, жм. куцак, болотник; (- спритного) пролаза, проноза; чортик, чортисько, чортяка. Словник синонімів Караванського
  3. чорт — агел (сатана: "Жиди, як агели, закричали: ай, вій!"), антипко (кульгавий чорт, якому дверима відбито п'яти), антихрист, анцибол, анциболот, анциболотник, анцибор, анцимляш, анципцьо, анцихрист, арідник, аспид, безп'ятий, безп'ятко, безп'ятько, біс... Словник синонімів Вусика
  4. чорт — ЧОРТ, а, ч., мн. и́, і́в. 1. У християнстві та слов'янській міфології – злий дух, біс, диявол, сатана. – Дивись, Тимошко, що воно? – крикнув водовоз на свого товариша. .. – То, брат, чорти!... Словник української мови у 20 томах
  5. чорт — чорт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. чорт — чорт: ◊ лихи́й як сто чорті́в лаба́тих → лихий ◊ тіка́ти як би чорти́ гони́ли → тікати ●хай його чорти́ вхоплять (проклін): Ось так, лежу в рові, дивлюся на похід і записую. Колись видрукую, може. Хто скаже: “Добре написав” – хай його вхоплять чорти!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. чорт — Де чорт не доведе, там бабу пішле. Де чорт не може, там бабу пішле. Про лиху і сварливу жінку. І чорт на старість в монахи пішов. Про лихого чоловіка, який на старість років вдає із себе праведника. Не такий чорт страшний, як його малюють. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. чорт — А, ч. 1. Ненадійна людина. Не знаю, не покладаюсь я на цього чорта... 2. Незнайома людина. Все почнеться знову, обструганий під'їзд, побиті мордяки випадкових чортів (А. Дністровий). 3. Міліціонер. Мотаємо звідси, бо зараз приїдуть чорти! Словник сучасного українського сленгу
  9. чорт — (-а) ч. 1. крим., мол. Міліціонер; працівник правоохоронних органів. Чорти охороняють і сопуть (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). БСРЖ, 671. 2. мол. Хлопець, молодий чоловік. <... Словник жарґонної лексики української мови
  10. чорт — -а, ч. 1》 За упередженими уявленнями – надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана. 2》 розм. Уживається як лайка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. чорт — Злий дух, нечиста сила в укр. демонології; намагається заподіяти капость, використовуючи найменшу недбалість чи людську слабкість; насилає хвороби, зводить жінок; для вел. шкоди ч. бракує сили, він доволі комічна й безталанна фігура; образ... Універсальний словник-енциклопедія
  12. чорт — відпра́вити чорта́м на сніда́нок кого, зневажл. Убити, згубити кого-небудь. — Смійтесь, смійтесь,— сказав Мина,— а мені не до сміху... Я ще декого з них відправлю чортам на сніданок (О. Гончар). дай / дава́й Бо́же (Бог) но́ги (, а чорт коле́са). Фразеологічний словник української мови
  13. чорт — ЧОРТ (уявна надприродна істота, яка втілює в собі зло), БІС, ЧОРТЯ́КА розм., ГА́СПИД (А́СПИД) розм., ГАСПИДЯ́КА підсил. розм., ДІ́ДЬКО розм., КУЦА́К розм., КУ́ЦИЙ розм., КУЦА́Н розм., КУЦЬ розм., АНТИ́ПКО діал., А́РІДНИК діал., МОЛЬФА́Р (МОЛФА́Р) діал. Словник синонімів української мови
  14. чорт — Чорт, чо́рта, -тові, на чо́рті, чо́рте! чорти́, -ті́в, -та́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. чорт — ЧОРТ, а, ч. 1. За забобонними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло і має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, нечиста сила, біс, диявол, сатана. — Дивись, Тимошко, що воно?... Словник української мови в 11 томах
  16. чорт — Чорт, -та м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. Ном. чорт-ма, чорт-мало, чорт-матиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ном. № 12331. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. н. Словник української мови Грінченка