1. Словник української мови у 20 томах

чуденний

ЧУДЕ́ННИЙ, а, е, розм.

Те саме, що чудерна́цький.

Ось не перед добром, як я бачу, сякі-такі немазані жвертики шляються частенько уже проміж нами. Глядь лишень, щоб вони з нашого ж хворосту да не загнули нам якої чуденної карлючки (О. Бодянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуденний — чудернастий, -а, -е, діал. Чудернацький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. чуденний — Чуде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. чуденний — Чуденний, -а, -е = чудернастий. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка