1. Словник української мови у 20 томах

чудність

ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж.

Абстр. ім. до чудни́й 1.

Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Ю. Смолич);

Нема що, заходи не йдуть намарне. Але й тут виявляється чудність пана доктора: раптом хапає її, зминає всю і при розчинених дверях починає скажено цілувати. При розчинених дверях! (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудність — [чуд(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  2. чудність — чу́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. чудність — -ності, ж. Абстр. ім. до чудний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чудність — ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чудни́й 1. Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Смолич, II, 1958, 15). Словник української мови в 11 томах