1. Словник української мови в 11 томах

чудність

ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чудни́й 1.

Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Смолич, II, 1958, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудність — [чуд(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  2. чудність — ЧУ́ДНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до чудни́й 1. Юра іде. Він відчуває якусь чудність цієї події, але він уже забув, що це тільки сон (Ю. Смолич); Нема що, заходи не йдуть намарне. Словник української мови у 20 томах
  3. чудність — чу́дність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чудність — -ності, ж. Абстр. ім. до чудний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови