чудь
ЧУДЬ, і, ж., збірн.
Давньоруська назва естів, а також неслов'янських племен, що жили на землях Новгорода Великого, на сході від Онезького озера по річці Онезі та Північній Двіні.
На північний схід від литовців і слов'ян жили: чудь (ести), меря, мордва, черемиси (марі) та ін. (з наук. літ.);
Ярослав із дружиною ходив на чудь (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чудь — чудь іменник жіночого роду давньоруська назва естів та деяких інших племен іст., збірн. Орфографічний словник української мови
- чудь — -і, ж., збірн. Давньоруська назва естів, а також неслов'янських племен, що жили на землях Новгорода Великого, на схід від Онезького озера по річках Онезі та Північній Двіні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чудь — ЧУДЬ, і, ж., збірн. Давньоруська назва естів, а також неслов’янських племен, що жили на землях Новгорода Великого, на сході від Онезького озера по річці Онезі і Північній Двіні. Словник української мови в 11 томах