чутка

ЧУ́ТКА, и, дав. і місц. ці, мн. тки́, то́к, ж.

Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь, звичайно ніким не підтверджене.

Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (І. Нечуй-Левицький);

[Аецій Панса:] Що ж там сталось? про се до мене чутка не дійшла (Леся Українка);

Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (А. Шиян);

// перев. мн. чутки́, то́к. Відомості, вісті, вірогідність яких не встановлена.

Чутки про літературні справи не дуже радісні (Панас Мирний);

Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (З. Тулуб);

Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (О. Донченко);

Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (П. Колесник).

Пані́чні на́строї (чутки́ і т. ін.) див. на́стрій.

◇ (1) Глуха́ чу́тка – невиразна інформація про кого-небудь або про щось.

– Парасочко! моя доле!.. Швидко не стане мене тута. Хіба яка глуха чутка донесе до мене звістку, що тут робиться з вами... (Панас Мирний);

Нема́ (нема́є) [й] чу́тки див. нема́;

(2) Ні чу́тки [ні ві́стки (ні зві́стки)] <�Ні ві́стки (ні зві́стки) ні чу́тки> від кого, про кого – ніяких вістей від кого-небудь, нічого невідомо про когось, щось.

Минуло Різдво, відсвяткували й водохреща, а з столиці ні чутки (М. Коцюбинський);

Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Н. Кобринська);

Вже більше року ні звістки, ні чутки не було від Данька (О. Гончар);

Розпуска́ти (поши́рювати і т. ін.) / розпусти́ти і т. ін. чу́тку (чутки́) див. розпуска́ти;

(3) Чу́тка йде́ (ши́риться, розно́ситься, розхо́диться і т. ін.) / пішла́ (пройшла́, поши́рилась, рознесла́ся, розійшла́ся і т. ін.) – поширюються звістки про кого-, що-небудь.

Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Л. Глібов);

Та через кілька днів пішла чутка по селі, що за голос [на виборах] не вільно брати гроші, бо то зрада (Л. Мартович);

Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (І. Нечуй-Левицький);

Одгуляли весілля, молоду привезли до Ониська, – Йосипа все не було. Тілько [тільки] чутка про його [нього] щодня росла-ширилась, то приносила одно, то приносила друге (Панас Мирний);

Гетьман, гетьман прибув! – пішло скрізь по таборові; і, скоро рознеслась така чутка, зараз деякі бурли [бурлаки] схаменулись, подумали про свою голову (П. Куліш);

Востаннє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Марко Вовчок).