чутка

ЧУ́ТКА, и, ж. Вістка, повідомлення про кого-, що-небудь.

Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (Н.-Лев., II, 1956, 74);

[Аецій Панса:] Що ж там сталось? про се до мене чутка не дійшла (Л. Укр., II, 1951, 368);

Чутка про мандрівних акробатів облетіла слободу з дивовижною швидкістю (Шиян, Баланда, 1957, 128);

// перев. мн. чутки́, то́к — відомості, вісті, вірогідність яких не встановлена.

Чутки про літературні справи не дуже радісні (Мирний, V, 1955, 419);

Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (Тулуб, В степу.., 1964, 298);

Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (Донч., Вибр., 1948, 6);

Чутки з батьківщини йдуть зовсім не радісні: голод, епідемії, руїна (Кол., На фронті.., 1959, 11).

◊ Глуха́ чу́тка — невиразні перекази про когось, щось.

— Парасочко! моя доле!.. Швидко не стане мене тута. Хіба яка глуха чутка донесе до мене звістку, що тут робиться з вами… (Мирний, IV, 1955, 52);

І чу́тка пропа́ла див. пропада́ти;

Нема́ (нема́є) чу́тки див. нема́;

Ні чу́тки — ніяких вістей, нічого не чути.

Минуло різдво, відсвяткували й водохреща, а з столиці ні чутки (Коцюб., І, 1955, 117);

Ні чу́тки, ні ві́стки (ні зві́стки) [нема́є] від кого, про кого — ніяких вістей від когось, нічого невідомо про кого-, що-небудь.

Все як би у якусь безодню запало. Нізвідки ні чутки, ні вістки, ні ніякого порятунку (Кобр., Вибр., 1954, 198);

Вже більше року ні звістки, ні чутки не було від Данька (Гончар, II, 1959, 345);

Пропа́в без чу́тки див. пропада́ти;

Пуска́ти (пусти́ти) чу́тку див. пуска́ти;

Розпуска́ти (розпусти́ти, поши́рювати і т. ін.) чу́тку (чутки́) — те саме, що Пуска́ти (пусти́ти) чу́тку ( див. пуска́ти).

І Карпо розпустив по селу чутку, що Грицько мав був налякати Пріську (Мирний, III, 1954, 58);

Чу́тка [є, була́] така́, що…; Є чу́тка (чутки́), що…— чути; кажуть, що…

— Хто се тобі сказав? — Хто б не сказав, а чутка така, що ти бенкетуєш із ними незгірш од міщан (П. Куліш, Вибр., 1969, 123);

А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких… (Гл., Вибр., 1951, 43);

Напишіть, як Ви себе почуваєте. Певно, краще, бо є чутка, що у Вас морози, сухо (Коцюб., III, 1956, 423);

— Є чутки, що незабаром на Київському вузлі почнеться страйк,— говорить Кайт і спиняється (Кол., На фронті.., 1959, 56);

Чу́тка йде́ (пішла́, пройшла́, ши́риться, поши́рилась, розно́ситься, рознесла́ся, розхо́диться, розійшла́ся і т. ін.)— поширюються звістки про кого-, що-небудь.

Десь на шляху, біля діброви, У хаті чепурній шинкарочка жила; Про біле личко, чорні брови Далеко чутка йшла (Гл., Вибр., 1951, 142);

Та через кілька днів пішла чутка по селі, що за голос [на виборах] не вільно брати гроші, бо то зрада (Март., Тв., 1954, 182);

Восени пройшла чутка, що в Богуслав приїдуть на квартири гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133);

Одгуляли весілля, молоду привезли до Ониська,— Йосипа все не було. Тілько чутка про його щодня росла-ширилась, то приносила одно, то приносила друге (Мирний, IV, 1955, 40);

— Гетьман, гетьман прибув! — пішло скрізь по таборові; і, скоро рознеслась така чутка, зараз деякі бурли [бурлаки] схаменулись, подумали про свою голову (П. Куліш, Вибр., 1969, 158);

Востаннє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь (Вовчок, І, 1955, 369).