чуткий
ЧУТКИ́Й, а́, е́.
1. Який швидко й легко сприймає (що-небудь за допомогою органів чуттів (слуху, нюху і т. ін.).
[Йосько:] Мошко собак держав чутких (Фр., II, 1950, 347);
Свирид Яковлевич тихенько дерев’яним ключем відмикає двері. Але чутка Настечка почула дзвін клямки, кидається з постелі на поріг і зависає батькові на шиї (Стельмах, II, 1962, 104);
// Який добре чув (про орган слуху).
Десь весело дзюрчить струмок, у скісному промені сонця грає роєм мушва; якесь шепотіння, якісь вечірні лісові згуки долітають до чуткого вуха… (Коцюб., І, 1955, 183).
Чутки́й сон — неглибокий, сторожкий сон.
Дідусь Юхим ще не злазив з печі. Цілісіньку ніч пробухикав, по хаті все снував — ломило старечі кості, гнало від діда сон. Тільки на світанку угрівся трохи на теплій черені, заснув чутким старечим сном (Збан., Сеспель, 1961, 300);
Погасивши світло, Микола швидко заснув чутким сном, крізь який просочувався шум ріки і смерек (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 14).
2. Який швидко й глибоко реагує на події, життєві явища; чутливий (у 3 знач.).
Батько був людина чула, чутка на розум і полапки якось виховував нас не згірше за гарного педагога (Вас., Незібр. тв., 1941, 158);
Це буде мій твір, може, кращий за ті, які читали люди, це буде повість для єдиного читача, найбільше вдячного і чуткого (Коцюб., II, 1955, 183);
Хотілося побачить поета юного, чуткого (Тич., II, 1957, 32);
// Дуже вразливий, неспокійний.
Я ходжу по своєму кабінету, ходжу вже третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арфа, що звучить струнами од кожного руху повітря (Коцюб., І, 1955, 414);
*Образно. А внизу видно дерево — чутке, заплакане, шумке: загуде десь вітер — воно тремтить уже й плаче, як живе (Вас., II, 1959, 263).
3. Те саме, що чу́лий 3.
Єсть одна перлина, Що з усіх найкраща в світі. ..Ту перлину не дістати Ні з печер землі, ні з моря: Тільки той її знаходить, Хто чутким родивсь до горя (Сам., І, 1958, 67);
Світ йому любо всміхається, дивиться на його Чіпка не злим оком, прислухається чутким серцем (Мирний, І, 1949, 168);
І хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 90).
Значення в інших словниках
- чуткий — Чуйний, чулий, вразливий Словник чужослів Павло Штепа
- чуткий — ЧУТКИ́Й, а́, е́. 1. Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.). [Йосько:] Мошко собак держав чутких (І. Франко); Свирид Яковлевич тихенько дерев'яним ключем відмикає двері. Словник української мови у 20 томах
- чуткий — чутки́й прикметник Орфографічний словник української мови
- чуткий — -а, -е. 1》 Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуттів (слуху, нюху і т. ін.). Чуткий сон — неглибокий, сторожкий сон. 2》 Який швидко й глибоко реагує на події, життєві явища; чутливий (у 3 знач.). || Дуже вразливий, неспокійний. 3》 Те саме, що чулий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуткий — ЧУ́ЛИЙ (сповнений уважного, доброзичливого ставлення до людей), ЧУ́ЙНИЙ, ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУТКИ́Й, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, ЖАЛІСЛИВИЙ, ЖА́ЛІСНИЙ (схильний до жалості, співчуття). До "тайних" (в'язнів) була собі дівчина як дівчина.. Словник синонімів української мови
- чуткий — Чутки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чуткий — Чуткий, -а, -е Чуткій. Чуткий, як утка. Ном. № 8554. Чутке ж і в тебе вухо! К. ЦН. 169. Словник української мови Грінченка