шатро
ШАТРО́, а́, с.
1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет.
Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Т. Шевченко);
З-під парусинового шатра на мене дивилися зморені обличчя жінок і білоголова синьоока дітвора (І. Муратов);
* У порівн. Нарвавши квіточок, сіла вона під розлогу яблуню, що, як шатро, розпустила навкруги широкі гілки і кидала густу тінь на землю (Панас Мирний);
Мов шатра старовинні, Жовтіють копи в полі (М. Рильський);
// чого і без дод., перен. Накриття, утворене переплетенням гілля й листя дерев тощо.
Велике старезне дерево, чорніючи своїм могучим [могутнім] стовбуром, розкинувши чепурно проти стемнілого неба нерухоме шатро сонного листя, стояло, як і попереду, самотнє (Б. Грінченко);
І.. плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом, – все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (О. Гончар);
Виноград на деревах створює розкішне зелене шатро (з газ.);
// перен. Верхній видимий простір неба; небо, небозвід.
Під синім, зоряним шатром неба було тихо та тепло... (М. Коцюбинський);
Чудесне зоряне небо розкинуло своє шатро над Парижем (Н. Рибак);
То літньої ночі було на Дніпрі... Чудової теплої ночі! Горіли брильянти в небеснім шатрі І очі зоріли дівочі... (М. Вороний);
Чотири пальми наді мною, Над ними зоряне шатро (Л. Дмитерко).
2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня.
Водонапірна башта складається з верхнього дерев'яного шатра і металевої основи на чотирьох стояках і фундаменту (з наук. літ.);
// У старовинній архітектурі – покрівля у вигляді високої чотиригранної чи восьмигранної піраміди, на верхівці якої закріплено хрест (у церковних спорудах) чи флюгер (у світських).
Для церковного зодчества України типовим перекриттям є восьмикутний барабан, так званий восьмерик із шатром на ньому (з наук. літ.).
3. У давній Русі – похідний військовий намет із тканини.
(1) Цига́нське шатро́ – легке переносне житло циган, споруджуване в формі конуса з тканини, шкур і т. ін.
Вона [князівна Богаза] перекинулась голубкою .. Сіла вона на дереві в лісі, щоб одпочити, коли дивиться – під деревом стоїть циганське шатро (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- шатро — Намет, сов. палатка; (опуклий дах) баня; (зоряне) ІД. НЕБО, баня неба. Словник синонімів Караванського
- шатро — [шатро] -ра, м. (y) -р'і, мн. шатра, шатеир два шатра Орфоепічний словник української мови
- шатро — шатро́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шатро — -а, с. 1》 Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет. Циганське шатро. || чого і без додатка, перен. Накриття, утворене переплетенням гілля і листя дерев тощо. || перен. Верхній видимий простір неба; небо, небозвід. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шатро — КУ́ПОЛ (опуклий дах), БА́НЯ, МА́КІВКА розм., ШАТРО́ розм. За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Микитенко); Вдалині серед густих зимових кущів блиснула золотиста баня остерської кам'яної церкви (Ю. Словник синонімів української мови
- шатро — Шатро́, -тра́, -тру́, в -трі́; ша́тра, ша́тер, по ша́трах Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шатро — ШАТРО́, а́, с. 1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет. Цигане [цигани] вставали, Розбирали шатро своє, В дорогу рушали (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- шатро — Те саме, що і намет. Архітектура і монументальне мистецтво
- шатро — Шатро́, -ра́ с. Шатеръ. Шатро край шляху розп'яли. Шевч. 339. Щатром (цигани) стоять, каже, за селом. Г. Барв. 235. Словник української мови Грінченка