швидкий

ШВИДКИ́Й, а́, е́.

1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; дуже рухливий, стрімкий.

Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Н. Кобринська);

Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Григорій Тютюнник);

// Здатний до стрімких, рвучких інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину).

Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (І. Франко);

Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке .. – тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б'є (О. Стороженко);

Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Яновський);

– А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Схильний поспішати з чимсь.

[Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Леся Українка);

– Ви вже ячмінь кінчили? – Який швидкий. З неділі почну (М. Стельмах);

// Спритний (про руки).

Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Леся Українка);

// до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь.

Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (І. Франко);

– Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Ірина Вільде);

// у знач. ім. швидки́й, кого́, ч. Те саме, що Швидки́й по́їзд (див. по́їзд).

Крізь ніч донецьким степом летить швидкий “Москва-Сочі” (А. Головко).

2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю.

Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (І. Нечуй-Левицький);

Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (З. Тулуб);

І саме в цей час на ґанку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (М. Стельмах);

// Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом.

Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в'язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Панас Мирний);

Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Леся Українка);

Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий... (В. Сосюра);

// Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін.).

Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Леся Українка);

Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Григорій Тютюнник);

Терпцю йому ставало не більше, як на півгодини, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (О. Довженко);

// Меткий (про очі, погляд).

Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (І. Нечуй-Левицький);

Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (В. Собко);

// перен. У якому виявляється жвавість.

Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Леся Українка);

// Який активно, інтенсивно діє.

Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів .. Все шаблею (П. Тичина);

// у знач. ім. швидка́, ко́ї, ж. Танок, що виконується в прискореному темпі.

Музики заграли швидкої .. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (І. Нечуй-Левицький).

3. Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий.

Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (М. Коцюбинський);

Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (П. Колесник);

З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, – не втримати його в хаті, знову гайне по світах (О. Гончар).

4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось.

Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося [зменшувалося] (Г. Хоткевич);

Швидкі темпи розвитку промисловості;

// Скороминущий, недовговічний.

Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь, – Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті. Тільки й згадаєш: “Ох, милий був сон!.., (Леся Українка).

Швидки́й (зах. поспі́шний) по́їзд див. по́їзд;

Швидки́м (ско́рим) ма́ршем пройти́ (діста́тися, ру́шити і т. ін.) див. прохо́дити;

Швидко́ю (ско́рою) ходо́ю див. хо́да.○ До [ско́рого, швидко́го, приє́много і т. ін.] поба́чення (діал. зоба́чення) див. поба́чення.△ Каре́та швидко́ї [меди́чної] допомо́ги див. каре́та;

Швидка́ допомо́га див. допомо́га.

◇ На швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч) див. рука́;

Прово́рний (швидки́й) на язи́к див. прово́рний;

(1) Швидки́й (ско́рий) на ру́ку – спритний, вправний, проворний у діях.

– Які ж то в пана були наміри? – щиро поцікавилась скора на руку господиня (О. Ільченко).