1. Фразеологічний словник української мови

швидкий

на швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч). Поспіхом, квапливо. О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (І. Нечуй-Левицький); На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Яновський); Рогуля на скору руку бере ножиці і рівно .. стриже великі, як стріхи, хлопські чуби (Ф. Малицький); А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Сл. Б. Грінченка).

прово́рний (шви́дкий) на язи́к. Говіркий, балакучий. Хай же друга невістка, що була тільки на язик проворна, кида їх разом з своєю коровою (Грицько Григоренко); І гарна б жінка була Хвеська, усім гарна, та тільки на язик швидка (З журналу).

швидки́й (ско́рий) на ру́ку. Спритний, вправний, проворний у діях. — Які ж то в пана були наміри? — щиро поцікавилась скора на руку господиня (О. Ільченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швидкий — (який відзначається великою швидкістю) скорий, бистрий, прудкий, (спрямований різко вперед) стрімкий, розм. хуткий, жвавий, (більшою мірою) бурхливий, невпинний, (про роботу, що здійснюється швидко) рухливий. Словник синонімів Полюги
  2. швидкий — Темпи прискорені чи пришвидшені? В українській мові немає іменника скорість, є швидкість, нема – скорий потяг, є швидкий потяг. Тому й темпи (будівництва, вуглевидобутку, жнив тощо) можуть бути швидкими, пришвидшеними, а не скорими, прискореними. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. Швидкий — Швидки́й прізвище Орфографічний словник української мови
  4. швидкий — Прудкий, хуткий, скорий, бистрий, ір. борзий, о. прудконогий, легконогий, швидкобіжний; (у праці) беручкий, жвавий, ШПАРКИЙ, з. шамкий; (темп) навальний... Словник синонімів Караванського
  5. швидкий — I бистрий, бистрокрилий, бистроногий, бистроплинний, борзий, жвавий, меткий, моторний, порский, поспішний, прудкий, прудкокрилий, прудконогий, скорий, скороминучий, скороминущий, скоротечний, спритний, хвацький, хутенький, хуткий, швиденький... Словник синонімів Вусика
  6. швидкий — ШВИДКИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; дуже рухливий, стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Н. Словник української мови у 20 томах
  7. швидкий — Не так швидко робиться, як мовиться. Говорити легше, ніж робити. Швидкий, як ведмідь за перепилицею. Про повільного. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. швидкий — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. || Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). || Схильний поспішати з чимсь. || Спритний (про руки). || до чого, перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. швидкий — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. Словник синонімів української мови
  10. швидкий — Швидки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. швидкий — ШВИДКИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах