швидкий

ШВИДКИ́Й, а́, е́.

1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий.

Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Кобр., Вибр., 1954, 83);

Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Тют., Вир, 1964, 122);

// Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину).

Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (Фр., III, 1950, 7);

Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке.. — тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б’є (Стор., І, 1957, 30);

Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Янов., II, 1958, 152);

— А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423);

// Схильний поспішати з чимсь.

[Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Л. Укр., II, 1951, 17);

— Ви вже ячмінь кінчили? — Який швидкий. З неділі почну (Стельмах, II, 1962, 409);

// Спритний (про руки).

Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Л. Укр., III, 1952, 473);

// до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь.

Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Фр., IV, 1950, 12);

— Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317);

// у знач. ім. швидки́й, кого́, ч. Те саме, що Швидки́й по́їзд ( див. по́їзд).

Крізь ніч донецьким степом летить швидкий "Москва-Сочі" (Головко, І, 1957, 455).

Швидки́й по́їзд див. по́їзд.

◊ Швидки́й на ру́ку див. рука́;

Швидки́й (швидка́) на язи́к див. язи́к.

2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю.

Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (Н.-Лев., І, 1956, 123);

Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (Тулуб, В степу.., 1964, 23);

І саме в цей час на ганку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (Стельмах, І, 1962, 448);

// Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом.

Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в’язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Мирний, III, 1954, 159);

Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр., І, 1951, 32);

Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий… (Сос., І, 1957, 386);

// Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін.).

Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Л. Укр., III, 1952, 514);

Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Тют., Вир, 1964, 361);

Терпцю йому ставало не більше, як на півгодини, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Довж., І, 1958, 74);

// Меткий (про очі, погляд).

Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (Н.-Лев., II, 1956, 216);

Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (Собко, Справа.., 1959, 121);

// перен. В якому виявляється жвавість.

Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Л. Укр., V, 1956, 29);

// Який активно, інтенсивно діє.

Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів.. Все шаблею (Тич., І, 1957, 262);

// у знач. ім. швидка́, ко́ї, ж. Танок, що виконується у прискореному темпі.

Музики заграли швидкої.. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (Н.-Лев., III, 1956, 78).

∆ Каре́та швидко́ї допомо́ги див. каре́та;

Швидка́ допомо́га див. допомо́га.

◊ На швидку́ ру́ку див. рука́.

3. Який повинен з’явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий.

Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Коцюб., III, 1956, 337);

Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Кол., На фронті.., 1959, 13);

З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила,— не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).

4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось.

Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося (Хотк., II, 1966, 11);

Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 2, 1957, 5);

Швидкими темпами розвивається хімічна промисловість (Ком. Укр., 3, 1965, 22);

// Скороминущий, недовговічний.

Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь,— Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті. Тільки й згадаєш: "Ох, милий був сон!.., (Л. Укр., І, 1951, 14).

◊ До швидко́го поба́чення див. поба́чення.