швидкий
ШВИДКИ́Й, а́, е́.
1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий.
Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Кобр., Вибр., 1954, 83);
Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Тют., Вир, 1964, 122);
// Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину).
Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (Фр., III, 1950, 7);
Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке.. — тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б’є (Стор., І, 1957, 30);
Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Янов., II, 1958, 152);
— А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423);
// Схильний поспішати з чимсь.
[Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Л. Укр., II, 1951, 17);
— Ви вже ячмінь кінчили? — Який швидкий. З неділі почну (Стельмах, II, 1962, 409);
// Спритний (про руки).
Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Л. Укр., III, 1952, 473);
// до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь.
Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Фр., IV, 1950, 12);
— Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317);
// у знач. ім. швидки́й, кого́, ч. Те саме, що Швидки́й по́їзд ( див. по́їзд).
Крізь ніч донецьким степом летить швидкий "Москва-Сочі" (Головко, І, 1957, 455).
Швидки́й по́їзд див. по́їзд.
◊ Швидки́й на ру́ку див. рука́;
Швидки́й (швидка́) на язи́к див. язи́к.
2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю.
Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (Н.-Лев., І, 1956, 123);
Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (Тулуб, В степу.., 1964, 23);
І саме в цей час на ганку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (Стельмах, І, 1962, 448);
// Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом.
Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в’язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Мирний, III, 1954, 159);
Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр., І, 1951, 32);
Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий… (Сос., І, 1957, 386);
// Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін.).
Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Л. Укр., III, 1952, 514);
Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Тют., Вир, 1964, 361);
Терпцю йому ставало не більше, як на півгодини, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Довж., І, 1958, 74);
// Меткий (про очі, погляд).
Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (Н.-Лев., II, 1956, 216);
Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (Собко, Справа.., 1959, 121);
// перен. В якому виявляється жвавість.
Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Л. Укр., V, 1956, 29);
// Який активно, інтенсивно діє.
Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів.. Все шаблею (Тич., І, 1957, 262);
// у знач. ім. швидка́, ко́ї, ж. Танок, що виконується у прискореному темпі.
Музики заграли швидкої.. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (Н.-Лев., III, 1956, 78).
∆ Каре́та швидко́ї допомо́ги див. каре́та;
Швидка́ допомо́га див. допомо́га.
◊ На швидку́ ру́ку див. рука́.
3. Який повинен з’явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий.
Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Коцюб., III, 1956, 337);
Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Кол., На фронті.., 1959, 13);
З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила,— не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).
4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось.
Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося (Хотк., II, 1966, 11);
Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 2, 1957, 5);
Швидкими темпами розвивається хімічна промисловість (Ком. Укр., 3, 1965, 22);
// Скороминущий, недовговічний.
Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь,— Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті. Тільки й згадаєш: "Ох, милий був сон!.., (Л. Укр., І, 1951, 14).
◊ До швидко́го поба́чення див. поба́чення.
Значення в інших словниках
- швидкий — (який відзначається великою швидкістю) скорий, бистрий, прудкий, (спрямований різко вперед) стрімкий, розм. хуткий, жвавий, (більшою мірою) бурхливий, невпинний, (про роботу, що здійснюється швидко) рухливий. Словник синонімів Полюги
- швидкий — Темпи прискорені чи пришвидшені? В українській мові немає іменника скорість, є швидкість, нема – скорий потяг, є швидкий потяг. Тому й темпи (будівництва, вуглевидобутку, жнив тощо) можуть бути швидкими, пришвидшеними, а не скорими, прискореними. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- Швидкий — Швидки́й прізвище Орфографічний словник української мови
- швидкий — Прудкий, хуткий, скорий, бистрий, ір. борзий, о. прудконогий, легконогий, швидкобіжний; (у праці) беручкий, жвавий, ШПАРКИЙ, з. шамкий; (темп) навальний... Словник синонімів Караванського
- швидкий — I бистрий, бистрокрилий, бистроногий, бистроплинний, борзий, жвавий, меткий, моторний, порский, поспішний, прудкий, прудкокрилий, прудконогий, скорий, скороминучий, скороминущий, скоротечний, спритний, хвацький, хутенький, хуткий, швиденький... Словник синонімів Вусика
- швидкий — ШВИДКИ́Й, а́, е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю; дуже рухливий, стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Н. Словник української мови у 20 томах
- швидкий — Не так швидко робиться, як мовиться. Говорити легше, ніж робити. Швидкий, як ведмідь за перепилицею. Про повільного. Приповідки або українсько-народня філософія
- швидкий — -а, -е. 1》 Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. || Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). || Схильний поспішати з чимсь. || Спритний (про руки). || до чого, перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- швидкий — на швидку́ (ско́ру) ру́ку (заст. руч). Поспіхом, квапливо. О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (І. Нечуй-Левицький); На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Ю. Фразеологічний словник української мови
- швидкий — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. Словник синонімів української мови
- швидкий — Швидки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)