шиїзм
ШИЇ́ЗМ, у, ч.
Напрям в ісламі, що визнає коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; протилежне сунізм.
Шиїзм виник у VІІ ст. н. д. в Арабському халіфаті (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шиїзм — шиї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шиїзм — -у, ч. Напрям в ісламі, що визнає Коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; прот. сунізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шиїзм — (від араб. ши’а – група прибічників) один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі. Словник іншомовних слів Мельничука
- шиїзм — ШИЇ́ЗМ, у, ч. Напрям в ісламі, що визнає коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; протилежне сунізм. Словник української мови в 11 томах