шиїзм

ШИЇ́ЗМ, у, ч. Напрям в ісламі, що визнає коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; протилежне сунізм.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шиїзм — ШИЇ́ЗМ, у, ч. Напрям в ісламі, що визнає коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; протилежне сунізм. Шиїзм виник у VІІ ст. н. д. в Арабському халіфаті (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. шиїзм — шиї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. шиїзм — -у, ч. Напрям в ісламі, що визнає Коран, але заперечує суну і сунітських халіфів; прот. сунізм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шиїзм — (від араб. ши’а – група прибічників) один з двох основних (поряд з сунізмом) напрямів, що існують в ісламі. Словник іншомовних слів Мельничука