шкіра

ШКІ́РА, и, ж.

1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин.

Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася – це були не руки, а обтягнені шкірою палички (А. Хижняк);

Гнат чіпляє на руку нагая, жеребець скошує очі, неспокійно перебирає ногами, шкіра на ньому ворушиться (Григорій Тютюнник);

Шкіра бере участь у процесі дихання, в регуляції температури тіла, в обміні речовин. Шкіра захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, у тому числі й від діяння хвороботворних мікробів (з навч. літ.);

Жодна земноводна тварина не вживає води звичайним способом; всю воду, що потрібна для її життя, вона приймає лише через шкіру, яка всмоктує вологу й виділяє її (з наук. літ.);

* Образно. Зм'якла землі заморожена шкіра, і руном шовковим Сонячний усміх палкий швидко її покрива (І. Франко);

// Такий покрив (перев. із шерстю), знятий з убитої тварини.

Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя, ось голова ізюбра з гіллястими пантами, ось рушниця (О. Довженко);

Трюми “Сміливого Звіробоя” були повні тюленячих шкір (М. Трублаїні).

2. Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини.

Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках (Григорій Тютюнник);

Не було [в хаті] .. ні фамільних портретів, ні шкірою оббитих крісел (О. Довженко);

Пужално, теж одна з фантазій Аркадія, було дороге, зі шкіри й лаку, щедро інкрустоване сріблом та міддю, справжній мистецький витвір (Ірина Вільде);

На траві лежали купами зелені ранці з підшитою на горішній стороні телячою шкірою (Григорій Тютюнник).

3. Матеріал, що ним замінюють вичинену шкуру.

Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей, де засідала приймальна комісія, не долітало жодного звуку (Григорій Тютюнник).

4. розм. Кора, оболонка якої-небудь рослини чи її плоду.

Вибила, виштовхнула [верба] з трудом з-під грубої шкіри кілька молодих паростей і гонить та й гонить тепер на них лист за листом, галузку за галузкою (Г. Хоткевич);

Шкіра апельсина;

Шкіра огірка.

(1) Гу́сяча шкі́ра – маленькі пухирці на шкірі людини, що з'являються від холоду, нервового збудження і т. ін.

Емерль випросталась і нашорошилась. Змалечку зростала вона за мурами, гратами та запорами в'язниці й не знала страху перед злодіями чи розбишаками.. Однак тепер дівчину обвіяло холодком й на спині набігла гусяча шкіра (Н. Королева);

Особливо змерз бідолашний Руденко, посинів, як печінка, й увесь вкрився гусячою шкірою (І. Багряний);

Не можна лишатися у воді до посиніння губ, ознобу або появи гусячої шкіри (з наук.-попул. літ.).

△ (2) Чо́ртова шкі́ра – блискуча тканина, перев. чорного або білого кольору, що відзначається великою міцністю.

Вони [штани] пошиті з чудової матерії, із зовсім незвичайної матерії. Вона має ніжну ліричну назву “чортова шкіра” (О. Донченко);

Одягнений він був у своєрідний робочий костюм з так званої чортової шкіри (Іван Ле);

(3) Шкі́ра шту́чна – матеріал, який замінює натуральну шкіру у виробництві взуття, одягу, технічних виробів тощо.

◇ [Аж] із шку́ри (зі шкі́ри) лі́зти (вила́зити, рідше вилу́зуватися і т. ін.) див. лі́зти;

[Аж] моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) див. моро́з;

[Аж] моро́зом сипну́ло (сипону́ло) [за (по́за) спи́ною (шкі́рою), по спи́ні] див. сипну́ти;

[Аж] шку́ра (шкі́ра) те́рпне див. шку́ра;

(4) Вила́зити з шкі́ри (д) див. лі́зти;

Відчува́ти [всіє́ю своє́ю] шкі́рою див. відчува́ти;

Де́рти [оста́нню] шку́ру (шкі́ру, три шку́ри, сім шкур) див. де́рти;

Дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) [по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.)] див. дрижаки́;

Зали́ти (залля́ти, нали́ти) / залива́ти са́ла за (по́за) шку́ру (шкі́ру) див. залива́ти;

З шкі́рою не відірва́ти (не віді́рве́ш) див. відрива́ти¹;

Із шкі́ри пну́тися див. п'ясти́ся;

(5) Кома́шки забі́гали під шкі́рою (д) див. кома́шка;

Кра́яти ре́мені зі шкі́ри див. кра́яти;

(6) Лі́зти з шкі́ри (д) див. лі́зти;

Міня́ти личи́ну (шкі́ру) див. міня́ти;

(7) Міня́ти шкі́ру, як оде́жу (д) див. міня́ти;

Моро́зе́ць пішо́в (побі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по спи́ні і т. ін.) див. моро́зе́ць;

(8) Моро́зе́ць пробі́г по́за шкі́рою (д) див. моро́з;

Моро́з іде́ (хо́дить, бі́гає, прохо́дить, пробігає́ і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) за (по́за) спи́ною (по спи́ні, за плечи́ма, по́за шкі́рою, по́за шку́рою і т. ін.) див. моро́з;

Моро́зом проде́рло по шку́рі (шкі́рі) див. продира́ти;

(9) Моро́з по́за шкі́рою (д) див. моро́з;

Моро́з по шкі́рі пробира́є / пробра́в див. моро́з;

Моро́з по шкі́рі продира́є див. продира́ти;

Мура́шки сипну́ли по спи́ні (ті́лу, шкі́рі) див. сипну́ти;

На свої́й (вла́сній) шку́рі (шкі́рі, рідше спи́ні) див. шку́ра;

На́че (немо́в і т. ін.) сні́гом сипоне́ (сипону́в) за ко́мір (по́за шкі́рою і т. ін.) див. сипону́ти;

(10) Одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті (д) див. кі́стка;

Повиступа́ли (повиступа́ють) си́роти [на ті́лі (шкі́рі)] див. сирота́;

(11) Поспуска́ти шкі́ру (д) див. спуска́ти;

Рва́тися з шкі́ри (шку́ри, си́ли і т. ін.) див. рва́тися;

Ряди́тися (убира́тися і т. ін.) в шкі́ри див. ряди́тися;

[Самі́ (ті́льки)] кістки́ та шкі́ра (шку́ра) див. кі́стка;

Списа́ти / спи́сувати спи́ну (шку́ру, шкі́ру) див. спи́сувати;

Спусти́ти шку́ру (шкі́ру, сім шкур і т. ін.) див. спуска́ти;

(12) Шагре́нева шкі́ра – те, що має здатність поступово і невпинно скорочуватися, зменшуватися.

– Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків. І що найстрашніше: борги ростуть швидше, аніж ціни на землю. І от з наших рук щороку відвалюється чотириста тисяч спадкоємних десятин. Бійтеся, чоловіче, щоб вся родова земля не стала шагреневою шкірою (М. Стельмах).