1. Великий тлумачний словник сучасної мови

шкіра

шкі́ра

-и, ж.

1》 Зовнішній покрив тіла людини і тварин.

2》 Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини.

Шагренева шкіра — те, що має здатність поступово й невпинно скорочуватися, зменшуватися.

3》 Матеріал, що ним замінюють вичинену шкуру.

Чортова шкіра — блискуча тканина, перев. чорного чи білого кольору, що відзначається великою міцністю.

4》 розм. Кора, оболонка якої-небудь рослини чи її плоду. Шкіра апельсина. Шкіра огірка.

5》 зах. Шкура. Вовча шкіра. Шкіра ведмедя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкіра — шкіра і шкура У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. шкіра — (тварини) шкура; (на чоботи) ремінь; (сиром'ятна) сириця, сирівець; (штучна) імітація, кн. шкіріміт; шкірка, шкірочка, д. скіра. Словник синонімів Караванського
  3. шкіра — див. кора Словник синонімів Вусика
  4. шкіра — [шк’іра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. шкіра — ШКІ́РА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася – це були не руки, а обтягнені шкірою палички (А. Словник української мови у 20 томах
  6. шкіра — шкі́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. шкіра — шкі́ра (скі́ра) 1. шкіра ◊ брання в шкіру биття (ст): У третій клясі забагато вже було міщанським синам братям С. того “брання в шкіру”, тому перед екзикуцією сказали вони п. професорові, що їм уже забагато тої забави, та відійшли зі школи. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. шкіра — Зовнішній покрив тіла хребетних, виконує захисну функцію, бере участь в обміні речовин у організмі, терморегуляції, потовиділенні, регуляції водного балансу, утворенні антитіл; містить аналізатори (дотику, тепла, холоду, болю)... Універсальний словник-енциклопедія
  9. шкіра — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  10. шкіра — ШКІ́РА (зовнішній покрив тіла людини), ШКУ́РА розм. Спина в неї була спечена на сонці, шкіра злазила біленькими смужками (Є. Гуцало); На його пальцях, навіть на долонях, шкура так поморщилась і порепалась, ніби потріскалась на жару (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  11. шкіра — Шкі́ра, -ри (західне), звичайне літерат. шку́ра шку́ра, -ри і (західне) шкі́ра, -ри; шку́[і́]ри, шку[і]р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. шкіра — ШКІ́РА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206); Гнат чіпляє на руку нагая... Словник української мови в 11 томах
  13. шкіра — Шкіра, -ри ж. = шкура. Не стала шкіра за виправку. Ном. № 10572. ум. шкі́рка, шкі́рочка. Рудч. Чп. 121. Словник української мови Грінченка