1. Словник синонімів української мови

шкіра

ШКІ́РА (зовнішній покрив тіла людини), ШКУ́РА розм. Спина в неї була спечена на сонці, шкіра злазила біленькими смужками (Є. Гуцало); На його пальцях, навіть на долонях, шкура так поморщилась і порепалась, ніби потріскалась на жару (І. Нечуй-Левицький).

ШКІ́РА (зовнішній покрив, знятий з тіла убитої тварини; матеріал, одержаний з цього покриву шляхом обробки), ШКУ́РА, СКІ́РА діал.; РЕ́МІНЬ (оброблена шкіра, шевський товар); СИРИ́ЦЯ, СКОРА заст., ЛИ́МАРЩИНА заст. (вичинена). Коли корову вже давно обдерли зо шкіри і закопали і коли Василиха продала шкіру, вона трохи заспокоїлася (І. Франко); Торба в руці.. досить цупка, із жорсткого замінника шкіри (Ю. Андрухович); Долівку було наслано дошками, розвішені і розстелені коштовні килими, звірячі шкури (Г. Хоткевич); Буде (швець) чоботи шити, мені скаже скіри волочити (Словник Б. Грінченка); Він і справді знайшов великий шмат ременю і пообіцяв Вікторові зробити нову кобуру (Ю. Збанацький); В кутку Лука мне собі на постоли сирицю (С. Чорнобривець); Запахи скори й меду (на торжку), заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (П. Загребельний); Він зрідка брався за своє старе ремесло, щоб виготувати собі й сусідам шкури чи на взуття, чи на лимарщину (М. Стельмах).

ШКІ́РКА (цупка зовнішня оболонка частин рослини), ШКУ́РКА, ШКУ́РА розм., ШКУРИ́НКА розм., ШКІ́РА розм., СКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НА розм., ШКОРИ́НКА розм., ЕПІДЕ́РМІС біол.; ЛУШПА́ЙКА (у овочів, фруктів, насіння соняшнику). Раптом помітила (Зоня) на письмовому столі біля попільнички помаранчеву шкірку (Ірина Вільде); Темно-зелена оксамитна хвиля ледве просвічувала з-під сміття: шкурки з кавунів, насіння.. напливали від байдаків (Леся Українка); Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (В. Козаченко); В .. карафці плавали лимонні шкуринки (Ю. Збанацький); На дні пляшки бовтаються вибілілі скорини лимона (І. Чендей); Ілько наддер шкоринку з картоплі (М. Стельмах); Родина Мартинюків жваво взялася до насіння, сповнюючи хату лушпайками і дружним тріскотом (Я. Качура). — Пор. шкаралу́па.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкіра — шкіра і шкура У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. шкіра — (тварини) шкура; (на чоботи) ремінь; (сиром'ятна) сириця, сирівець; (штучна) імітація, кн. шкіріміт; шкірка, шкірочка, д. скіра. Словник синонімів Караванського
  3. шкіра — див. кора Словник синонімів Вусика
  4. шкіра — [шк’іра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  5. шкіра — ШКІ́РА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася – це були не руки, а обтягнені шкірою палички (А. Словник української мови у 20 томах
  6. шкіра — шкі́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. шкіра — шкі́ра (скі́ра) 1. шкіра ◊ брання в шкіру биття (ст): У третій клясі забагато вже було міщанським синам братям С. того “брання в шкіру”, тому перед екзикуцією сказали вони п. професорові, що їм уже забагато тої забави, та відійшли зі школи. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. шкіра — -и, ж. 1》 Зовнішній покрив тіла людини і тварин. 2》 Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини. Шагренева шкіра — те, що має здатність поступово й невпинно скорочуватися, зменшуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шкіра — Зовнішній покрив тіла хребетних, виконує захисну функцію, бере участь в обміні речовин у організмі, терморегуляції, потовиділенні, регуляції водного балансу, утворенні антитіл; містить аналізатори (дотику, тепла, холоду, болю)... Універсальний словник-енциклопедія
  10. шкіра — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  11. шкіра — Шкі́ра, -ри (західне), звичайне літерат. шку́ра шку́ра, -ри і (західне) шкі́ра, -ри; шку́[і́]ри, шку[і]р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. шкіра — ШКІ́РА, и, ж. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206); Гнат чіпляє на руку нагая... Словник української мови в 11 томах
  13. шкіра — Шкіра, -ри ж. = шкура. Не стала шкіра за виправку. Ном. № 10572. ум. шкі́рка, шкі́рочка. Рудч. Чп. 121. Словник української мови Грінченка