шпигун
ШПИГУ́Н, а́, ч.
Той, хто займається шпигунством.
Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він [пріор] зважився говорити з ним попросту (І. Франко);
– Прийде отакий шляхтич до нас на сходку та почує наші розмови, та розповість старості... Тут і край нашому братству. Нема чого запрошувати до нас шпигунів (З. Тулуб);
Ми день і ніч стерегли .. Де який диверсант з'явиться, чи шпигун, чи парашутист – всіх побачимо (Ю. Яновський);
[Огнєв:] Зараз найстрашніший для нас ворог – шпигун або базіка (О. Корнійчук);
Охрім прибіг у сільраду і наробив ґвалту, що бачив за Ташанню шпигуна, озброєного двома кулеметами і радіостанцією (Григорій Тютюнник);
Ім'я Булгаріна – шпигуна й сищика, донощика й жандармського агента в літературі, – було надзвичайно одіозним, викликало ненависть і презирство в літературних колах і просто серед порядних людей (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- шпигун — див. РОЗВІДНИК; шпиг, шпик. Словник синонімів Караванського
- шпигун — Агент, вивідач, вивідник, вивідувач, винюхувач (знев.), доноситель, донощик, інформатор, контррозвідник, лазутчик, нашилювач (жарт.), нишпорка, провокатор, розвідник, сексот, стукач, фіскал, шпиг, шпик Словник синонімів Вусика
- шпигун — шпигу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- шпигун — -а, ч. Той, хто займається шпигунством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпигун — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
- шпигун — Шпигу́н, -на́; -гуни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпигун — ШПИГУ́Н, а́, ч. Той, хто займається шпигунством. Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він [пріор] зважився говорити з ним попросту (Фр. Словник української мови в 11 томах