1. Словник української мови у 20 томах

шпигунка

ШПИГУ́НКА, и, ж.

Жін. до шпигу́н.

У мене майнула болюча думка: “Так... Дівчина шпигунка... тепер ми в пастці” (Олесь Досвітній);

Ми довідалися, що Вовчиха шпигунка, вона служить в гестапо й має завдання збирати відомості в цьому районі (Л. Смілянський);

Секлета при всіх сестру Аркадію брехухою й шпигункою назвала... (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпигунка — шпигу́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. шпигунка — -и. Жін. до шпигун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. шпигунка — ШПИГУ́НКА, и, ж. Жін. до шпигу́н. У мене майнула болюча думка: "Так… Дівчина шпигунка… тепер ми в пастці" (Досв., Вибр., 1959, 91); Ми довідалися, що-Вовчиха шпигунка, вона служить в гестапо й має завдання збирати відомості в цьому районі (Сміл. Словник української мови в 11 томах