1. Словник української мови у 20 томах

штрафник

ШТРАФНИ́К, а́, ч., розм.

Військовослужбовець, направлений рішенням суду в спеціальну дисциплінарну частину.

– Бери своїх хлопців і швидко вперед! На придачу маєш ще один штурмовий взвод. – Це оті штрафники? – спохмурнів Білогруд (Ю. Бедзик);

Сидів тепер Королевич поруч із поручиком і катувався. Солдатові ще туди-сюди – обійдеться гауптвахтою, а офіцерові має бути гірше: зашлють у піхоту, на позиції в штрафники... (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штрафник — штрафни́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. штрафник — -а, ч., розм. 1》 Військовослужбовець, направлений рішенням суду до спеціальної дисциплінарної частини. 2》 У спорті – гравець, тимчасово видалений з поля за порушення правил гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. штрафник — ШТРАФНИ́К, а́, ч., розм. Військовослужбовець, направлений рішенням суду в спеціальну дисциплінарну частину. — Бери своїх хлопців і швидко вперед! На придачу маєш ще один штурмовий взвод.— Це оті штрафники? — спохмурнів Білогруд (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах