шум
ШУМ¹, у, ч.
1. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання.
І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий.., що страшно і згадати! . (Г. Квітка-Основ'яненко);
Чую у моїй хаті якісь тривожні шуми, щось ходить по ній, затаївши стогнання, шелестить в пітьмі папером, штовхає стіни і деренчить шибками .. Тоді я догадуюсь: буря (М. Коцюбинський);
Зробилося страшно. Ліс відразу став ворожим, і в шумах його чулися погрози (Г. Хоткевич);
[Таня:] Тихо крутяться пари, тихий шум ходить од шовків (С. Васильченко);
З шумом страшним величезна Хвиля з гори налетіла на пліт і у вир закрутила (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом (О. Десняк);
Нараз я почув шум мотора. На шляху, що пролягав біля саду, їхала машина (Я. Гримайло);
У всі щілини й дірки з шумом і свистом б'є пара (В. Еллан-Блакитний);
* Образно. Мій син, грибок на двох тоненьких ніжках, У перший раз пішов сьогодні в школу .. Учитися! Вдихати шум віків! Рости і розумнішати! (М. Рильський);
* У порівн. Звуки їх [пісень] – то шум дощу неначе, Або вітер виє-завива... (П. Грабовський);
// Безладне звучання багатьох голосів; гомін, галас.
Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко);
Він заглибився в свої ієрогліфічні картки і не звертав жодної уваги на грюкання дверей, шум, гамір людських голосів (Олесь Досвітній);
Здійнявся шум. Хмельницький підносить булаву вгору. Настає тиша (О. Корнійчук);
Що то за шум учинивсь на базарі? Куди так весело поспішає базарна громада? Чи то не старий Григорій Товченик повернувся з Далекого Сходу? Ви вгадали (О. Довженко);
Якась жінка лаялась, а їй спокійно відповідав Степовий, переконував у чомусь. – Що за шум, а бійки немає, – відчинивши двері, промовив Величай (О. Копиленко);
Комсомольці з веселим шумом оточили Павлуся. – Бібліотекар наш прийшов! – гукав якийсь білявий довговидий хлопчина (О. Донченко);
// Різноманітні звуки якогось населеного пункту.
– Інше тут життя, як там у Львові, Менше шуму, грому, біганини (І. Франко);
Міський шум то чувся зовсім близько, то раптом даленів (Л. Дмитерко).
2. перен., розм. Розмови, пересуди, жваві обговорення, викликані підвищеною цікавістю до кого-, чого-небудь.
[Катя:] Ой Олюшко, а у нас тут стільки шуму-перешуму було. Доки ти там рекорда ставила, Галя Шалімова, розповідають, запустила диска тільки на один метр менше за тебе (В. Собко).
3. лінгв. Звук, який утворюється в порожнині рота без участі голосу, під час проходження повітряного струменя через перешкоди в мовному апараті.
4. техн., мед. Звук із неясно вираженою тональністю.
Шум у моторі; Шуми радіоприймача; Шум у серці.
5. спец. Невпорядковані коливання різної фізичної природи, які відрізняються складністю й нерегулярністю часової та спектральної структури.
Шум відіграє важливу роль у багатьох галузях науки і техніки: акустиці, радіотехніці, радіолокації, радіоастрономії, теорії інформації, обчислювальній техніці, оптиці, медицині та ін. Незалежно від фізичної природи шум відрізняється від періодичних коливань випадковим характером зміни миттєвих значень величин, що характеризують відповідний процес (з наук.-попул. літ.).
◇ (1) Зчини́вся (учини́вся) шум – почалося широке обговорення якого-небудь питання.
Товариші переслали записку у прогресивні закордонні газети. Зчинився шум, не який-небудь, а світового масштабу! (Ірина Вільде);
Змінились-розділились погляди, хоч, як писав С. Шаховський, автор монографії “Майстерність Івана Франка”, невідомо, з чого той шум зчинився... (Р. Горак).
ШУМ², у, ч.
1. Непрозора й легка пузирчаста маса, яка утворюється на поверхні деяких рідин при сильному збовтуванні, нагріванні, бродінні і т. ін.; піна.
Доярка схилилася над дійницями, що наповнювалися теплим шумом (С. Тудор);
Корова здоїлася без вибриків. Йонька продмухав у піні дірочку і цмолив, скільки душеньці забажалося, оббираючи шум із вусів (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Земля будилась. Гречка поплила білим пінистим шумом (М. Коцюбинський);
Відсиніло височезне грінавське небо, віддзвеніла співуча братня мова, відшумували білим шумом переповнені келихи садів (О. Гончар);
// Непрозора й легка пузирчаста маса, що утворюється мильною водою.
Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком. Під густим мильним шумом сховалися зморшки, і від цього він здавався зовсім ще молодим (І. Муратов);
// Рясний піт, піна, що покриває розгарячілого коня.
Зельман справив рукою на діда Федора, який скористав з перестанку і оббирав шум з коней (Марко Черемшина);
// Пузирчаста слина, що з'являється у тварин (перев. при втомі, захворюваннях, від злості і т. ін.).
Хрюкала [свиня] швидко-швидко, аж захлиналась, пінилась біло-рожевим шумом (С. Васильченко).
2. рідко. Те саме, що вир 1.
Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький);
Часом пропливали мимо, стиха буркочучи і пінячись, маленькі шуми (С. Васильченко);
* У порівн. Грай, моя пісне, як вітер сей грає! Шуми, як той шум, що круг човна вирує! (Леся Українка).
◇ (1) Зеле́ний шум – густий листяний покрив на деревах у лісі, а також шелест, утворюваний ним.
Трістан блукав по лісі, ловив зелений шум, хотів йому віддати своє кохання й сум (Леся Українка);
Зелений шум пливе над ними неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (В. Сосюра).
ШУМ³, а, ч., етн.
Танок, який ведуть дівчата, ставши в два ряди і взявшись за руки, ніби заплітаючи тин.
Дівчатка стоять одна за одною в два ряди і співають: Ой нумо, нумо В зеленого шума (з наук. літ.);
// Назва міфічної істоти, згадуваної в піснях, якими супроводжується цей танок.
А в нашого Шума Зеленая шуба. А Шум ходить по діброві, А Шумиха рибу ловить (П. Чубинський).
Значення в інших словниках
- шум — (надмірність різних звуків) гомін, шелест, (моря, річки) рокотання. Словник синонімів Полюги
- шум — (на юшці) піна, накип, шумовина, шумовиння; Р. вир; (листя) шелест, (води) клекіт, буркіт, (машин) гуркіт, стугін, стугіт, (полум'я) гуготіння, (між людей) Р. гамір, галас, буча; (сенсаційні пересуди) П. шелест, розголос. Словник синонімів Караванського
- шум — I шамкотіння, шамотіння, шамотня, шамотнява, шамрання, шамротання, шамротіння, шаркання, шаркіт, шаркотання, шаркотіння, шаркотня, шаркотнява, шарудіння, шархання, шелепання, шелепотання, шелепотіння, шелест, шелестіння, шелех, шемрання, шемріння... Словник синонімів Вусика
- Шум — Галас Неправильно-правильно
- шум — [шум] -му, м. (ў) -м'і, мн. шумие/шуми, шум'іў Орфоепічний словник української мови
- шум — 1. баляс, галабурда, галас, гамір, гармідер, гогіт, гомін, грюк, гряк, гук, гугіт, гуп, гуркіт, гуркотня, гуркотнява, гуркотнеча, ґвалт, клекіт, стугін, торохнеча, торохнява, шарварок, ясиня, див. катавасія, кавардак, суматоха, сутолока, грохати 2. це див. піна, фермент Словник чужослів Павло Штепа
- шум — Неупорядковані неперіодичні коливання вібратора. На відміну від музичних звуків, Ш. позбавлений точно визначеної висоти, тривалості і сили. Розрізняються: 1) суцільний за спектром, поширений на весь діапазон коливань 'білий' Ш.; 2) широкополосний... Словник-довідник музичних термінів
- шум — шум 1 іменник чоловічого роду сукупність звуків шум 2 іменник чоловічого роду піна шум 3 іменник чоловічого роду танок етн. Орфографічний словник української мови
- шум — шум піна (ср, ст): Не забудь зняти шум з росолу (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- шум — (англ. noise) будь-яке втручання в процес комунікації на будьякій з її ділянок, що спотворюють зміст послання. широкий асортимент шум Економічний словник
- шум — I -у, ч. 1》 Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. || Безладне звучання багатьох голосів; гомін, галас. || Різноманітні звуки якогось населеного пункту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шум — I випадкові флуктуації фізич. величини, що можуть накладатись на корисний сигнал (який переносить потрібну інформацію), утруднювати його прийом; також накладені один на одного незалежні сигнали з різних джерел, напр. Універсальний словник-енциклопедія
- шум — нароби́ти шу́му. Привернути до себе загальну увагу, стати предметом обговорення, дискусій і т. ін. Уже перша збірка “Лірики”, видана ще в Славгороді, наробила шуму, принесла йому і славу, й гроші (А. Головко). Фразеологічний словник української мови
- шум — ГУДІ́ННЯ (чого і без додатка — сукупність багатьох низьких протяжних звуків), ГУЛ, ГУК, ГУГОТІ́ННЯ, ГУ́ГІТ, ГУД, СТУГОНІ́ННЯ, СТУ́ГІН, ДУДНІ́ННЯ (глухе); РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВІТ діал. (сильне); ПЕРЕГУ́Д (нерівномірне). Словник синонімів української мови
- шум — ШУМ¹, у, ч. 1. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий.. Словник української мови в 11 томах
- шум — Шум, -му м. 1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193. 2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169. 3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Словник української мови Грінченка