шум

ШУМ¹, у, ч.

1. Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання.

І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий.., що страшно і згадати! . (Г. Квітка-Основ'яненко);

Чую у моїй хаті якісь тривожні шуми, щось ходить по ній, затаївши стогнання, шелестить в пітьмі папером, штовхає стіни і деренчить шибками .. Тоді я догадуюсь: буря (М. Коцюбинський);

Зробилося страшно. Ліс відразу став ворожим, і в шумах його чулися погрози (Г. Хоткевич);

[Таня:] Тихо крутяться пари, тихий шум ходить од шовків (С. Васильченко);

З шумом страшним величезна Хвиля з гори налетіла на пліт і у вир закрутила (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом (О. Десняк);

Нараз я почув шум мотора. На шляху, що пролягав біля саду, їхала машина (Я. Гримайло);

У всі щілини й дірки з шумом і свистом б'є пара (В. Еллан-Блакитний);

* Образно. Мій син, грибок на двох тоненьких ніжках, У перший раз пішов сьогодні в школу .. Учитися! Вдихати шум віків! Рости і розумнішати! (М. Рильський);

* У порівн. Звуки їх [пісень] – то шум дощу неначе, Або вітер виє-завива... (П. Грабовський);

// Безладне звучання багатьох голосів; гомін, галас.

Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко);

Він заглибився в свої ієрогліфічні картки і не звертав жодної уваги на грюкання дверей, шум, гамір людських голосів (Олесь Досвітній);

Здійнявся шум. Хмельницький підносить булаву вгору. Настає тиша (О. Корнійчук);

Що то за шум учинивсь на базарі? Куди так весело поспішає базарна громада? Чи то не старий Григорій Товченик повернувся з Далекого Сходу? Ви вгадали (О. Довженко);

Якась жінка лаялась, а їй спокійно відповідав Степовий, переконував у чомусь. – Що за шум, а бійки немає, – відчинивши двері, промовив Величай (О. Копиленко);

Комсомольці з веселим шумом оточили Павлуся. – Бібліотекар наш прийшов! – гукав якийсь білявий довговидий хлопчина (О. Донченко);

// Різноманітні звуки якогось населеного пункту.

– Інше тут життя, як там у Львові, Менше шуму, грому, біганини (І. Франко);

Міський шум то чувся зовсім близько, то раптом даленів (Л. Дмитерко).

2. перен., розм. Розмови, пересуди, жваві обговорення, викликані підвищеною цікавістю до кого-, чого-небудь.

[Катя:] Ой Олюшко, а у нас тут стільки шуму-перешуму було. Доки ти там рекорда ставила, Галя Шалімова, розповідають, запустила диска тільки на один метр менше за тебе (В. Собко).

3. лінгв. Звук, який утворюється в порожнині рота без участі голосу, під час проходження повітряного струменя через перешкоди в мовному апараті.

4. техн., мед. Звук із неясно вираженою тональністю.

Шум у моторі; Шуми радіоприймача; Шум у серці.

5. спец. Невпорядковані коливання різної фізичної природи, які відрізняються складністю й нерегулярністю часової та спектральної структури.

Шум відіграє важливу роль у багатьох галузях науки і техніки: акустиці, радіотехніці, радіолокації, радіоастрономії, теорії інформації, обчислювальній техніці, оптиці, медицині та ін. Незалежно від фізичної природи шум відрізняється від періодичних коливань випадковим характером зміни миттєвих значень величин, що характеризують відповідний процес (з наук.-попул. літ.).

◇ (1) Зчини́вся (учини́вся) шум – почалося широке обговорення якого-небудь питання.

Товариші переслали записку у прогресивні закордонні газети. Зчинився шум, не який-небудь, а світового масштабу! (Ірина Вільде);

Змінились-розділились погляди, хоч, як писав С. Шаховський, автор монографії “Майстерність Івана Франка”, невідомо, з чого той шум зчинився... (Р. Горак).

ШУМ², у, ч.

1. Непрозора й легка пузирчаста маса, яка утворюється на поверхні деяких рідин при сильному збовтуванні, нагріванні, бродінні і т. ін.; піна.

Доярка схилилася над дійницями, що наповнювалися теплим шумом (С. Тудор);

Корова здоїлася без вибриків. Йонька продмухав у піні дірочку і цмолив, скільки душеньці забажалося, оббираючи шум із вусів (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Земля будилась. Гречка поплила білим пінистим шумом (М. Коцюбинський);

Відсиніло височезне грінавське небо, віддзвеніла співуча братня мова, відшумували білим шумом переповнені келихи садів (О. Гончар);

// Непрозора й легка пузирчаста маса, що утворюється мильною водою.

Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком. Під густим мильним шумом сховалися зморшки, і від цього він здавався зовсім ще молодим (І. Муратов);

// Рясний піт, піна, що покриває розгарячілого коня.

Зельман справив рукою на діда Федора, який скористав з перестанку і оббирав шум з коней (Марко Черемшина);

// Пузирчаста слина, що з'являється у тварин (перев. при втомі, захворюваннях, від злості і т. ін.).

Хрюкала [свиня] швидко-швидко, аж захлиналась, пінилась біло-рожевим шумом (С. Васильченко).

2. рідко. Те саме, що вир 1.

Човник натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький);

Часом пропливали мимо, стиха буркочучи і пінячись, маленькі шуми (С. Васильченко);

* У порівн. Грай, моя пісне, як вітер сей грає! Шуми, як той шум, що круг човна вирує! (Леся Українка).

◇ (1) Зеле́ний шум – густий листяний покрив на деревах у лісі, а також шелест, утворюваний ним.

Трістан блукав по лісі, ловив зелений шум, хотів йому віддати своє кохання й сум (Леся Українка);

Зелений шум пливе над ними неначе маревом згадок, і карабінки за плечима хитає сумно коней крок (В. Сосюра).

ШУМ³, а, ч., етн.

Танок, який ведуть дівчата, ставши в два ряди і взявшись за руки, ніби заплітаючи тин.

Дівчатка стоять одна за одною в два ряди і співають: Ой нумо, нумо В зеленого шума (з наук. літ.);

// Назва міфічної істоти, згадуваної в піснях, якими супроводжується цей танок.

А в нашого Шума Зеленая шуба. А Шум ходить по діброві, А Шумиха рибу ловить (П. Чубинський).