шумовиння

ШУМОВИ́ННЯ¹, я, с.

1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна.

Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (О. Донченко);

Лягало за кормою шумовиння, Кипіло і зникало, й на воді З'являлось наново... (Л. Первомайський);

В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М. Стельмах);

Вистреливши з пляшки корком, поналивав [Сіробаба] усім шумовиння з такою певністю, що навіть льотчики не зважились відмовитись (О. Гончар);

Лиснючий жар переливається, й дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я. Качура);

І отак вони працюватимуть майже дві години. Кидатимуть у піч то руду, то вапняк, зливатимуть пінясте шумовиння шлаку, братимуть пробу металу, вихоплюючи сталь з печі (П. Загребельний);

* Образно. В мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься з часом од шумовиння і стане прозорою й міцною (М. Коцюбинський);

Люблю я бистрину життя, Прозору, поривну, глибоку, І не ховаюся в затоку, Де шумовиння і сміття (Д. Павличко);

* У порівн. Туман був густий і, як високе сіре шумовиння, покривав розлютоване море (Ю. Яновський);

* Образно. * У порівн. Веселі розмови серед молоді не вгавали; досить було якогось дотепного слівця – і сміх скипав, як легке шумовиння на молоці (І. Волошин);

// перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси.

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко);

Дівчата .. зрубали під парканом у садочку Колибердів молоденьку чотирирічну вишеньку, всю в біло-рожевому шумовинні весняного цвіту (Ю. Смолич);

З зеленого шумовиння садків виглядали будинки (Д. Ткач);

Зовсім раптово Марія побачила .. велике село, все у жовтому шумовинні осінніх верб (Ю. Бедзик);

// Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу.

Такі руки – великі незграбні, аж чорні від землі та сонця, були і в Кадукової матері. Коли вона прала білизну, з-під білого шумовиння в кориті вони виринали, як сухе обпалене цурпалля (Д. Бедзик).

2. Сусальне золото; сухозлітка.

Горпина вже несе, прикриваючи рукою, каганчик і ставить його на перевернутий догори дном полумисок. На божниці заворушилися тіні, ожили в срібному і золотому шумовинні обличчя богів та святих (М. Стельмах).

ШУМОВИ́ННЯ², я, с.

Те саме, що шум¹ 1.

Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є. Кравченко);

З затишної долини сани вихопились на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів, що несли на своїх одволожених крилах подих весни (М. Стельмах);

Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта);

– У нього завжди наради, засідання, збори, цехи – невгамовне шумовиння роботи! (Є. Кротевич).