шумовиння

ШУМОВИ́ННЯ, і, я, с.

1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна.

Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (Донч., III, 1956, 216);

Лягало за кормою шумовиння, Кипіло і зникало, й на воді З’являлось наново… (Перв., І, 1958, 220);

В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (Стельмах, II, 1962, 310);

Вистреливши з пляшки корком, поналивав [Сіробаба] усім шумовиння з такою певністю, що навіть льотчики не зважились відмовитись (Гончар, Тронка, 1963, 71);

Лиснючий жар переливається, й дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Кач., II, 1958, 8);

І отак вони працюватимуть майже дві години. Кидатимуть у піч то руду, то вапняк, зливатимуть пінясте шумовиння шлаку, братимуть пробу металу, вихоплюючи сталь з печі (Загреб., Спека, 1961, 67);

*Образно. В мене є надія, що наша літературна мова, як молоде вино, очиститься зчасом од шумовиння і стане прозорою й міцною (Коцюб., III, 1956, 262);

Люблю я бистрину життя, Прозору, поривну, глибоку, І не ховаюся в затоку, Де шумовиння і сміття (Павл., Бистрина, 1959, 121);

*У порівн. Туман був густий і, як високе сіре шумовиння, покривав розлютоване море (Ю. Янов., II, 1958, 50);

Веселі розмови серед молоді не вгавали; досить було якогось дотепного слівця — і сміх скипав, як легке шумовиння на молоці (Вол., Місячне срібло, 1961, 175);

// перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси.

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (Донч., IV, 1957, 516);

Дівчата.. зрубали під парканом у садочку Колибердів молоденьку чотирирічну вишеньку, всю в біло-рожевому шумовинні весняного цвіту (Смолич, Мир.., 1958, 26);

З зеленого шумовиння садків виглядали будинки (Ткач, Арена, 1960, 59);

Зовсім раптово Марія побачила.. велике село, все у жовтому шумовинні осінніх верб (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 118);

// Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу.

Такі руки — великі незграбні, аж чорні від землі та сонця, були і в Кадукової матері. Коли вона прала білизну, з-під білого шумовиння в кориті вони виринали, як сухе обпалене цурпалля (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 129).

2. Сусальне золото; сухозлітка.

Горпина вже несе, прикриваючи рукою, каганчик і ставить його на перевернутий догори дном полумисок. На божниці заворушилися тіні, ожили в срібному і золотому шумовинні обличчя богів та святих (Стельмах, II, 1962, 348).

ШУМОВИ́ННЯ², я, с. Те саме, що шум¹1.

Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 47);

З затишної долини сани вихопились на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів, що несли на своїх одволожених крилах подих весни (Стельмах, І, 1962, 216);

Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Забашта, Вибр., 1958, 184);

— У нього завжди наради, засідання, збори, цехи — невгамовне шумовиння роботи! (Крот., Сини.., 1948, 238).