шумовиння

ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини). Дівчина приносить мені кухоль пива, на третину кухля ще густа піна, що свідчить про його якість і смак (Т. Масенко); Проминули верхівці синє плесо Кагула й стали перед бурхливою пінявою Дунаю (Ю. Смолич); Двоє незнайомих Сагайді бійців.. мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (О. Гончар); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет); Зберіть накип з юшки; Молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип'ятинні всі (І. Вирган).

СУХОЗЛІ́ТКА (дуже тонкі пластинки золота, якими оздоблюють що-небудь), СУХОЗЛО́ТИЦЯ рідше, ПОЗЛІ́ТКА розм., ШУМИ́ХА заст., ШУМОВИ́ННЯ рідше.

I. ШУМ (сукупність різноманітних, перев. незлагоджених звуків), ГО́МІН, ШУМОВИ́ННЯ, ПЕРЕДЗВІ́Н перев. поет., ШТУ́РМА заст., ЯСИНА́ заст., ЛО́СКІТ діал., ОГРО́М діал.; ШЕ́ЛЕСТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́ПІТ розм., ЛЕ́ПЕТ розм., ЛО́ПІТ розм., ПО́ШУМ поет., ШВА́РКІТ діал. (глухий, тихий); РО́КІТ, РОКОТА́ННЯ (моря, річки, хвиль). Шум і гамір іскристою хвилею зносився над товариством (І. Франко); Звідси не видно ні моря ясного; Гомону з міста не чути гучного (Леся Українка); Тут він вперше почув говірливий ручай, Шумовиння зеленого дуба (Л. Забашта); Зовсім зшаленіли весняні струмки й такий підняли передзвін, хоч вуха затуляй! (О. Донченко); Між ними скоїлася буча, штурма (Словник Б. Грінченка); Ви, панове-молодці, Кайданами не стучіте, Ясини не вчиніте (дума); З неба чорного упали та погасли зорі, впала з лоскотом смерека (Уляна Кравченко); У кривчуковському лісі, кажуть, наче ярмарок, — гук, огром, тупотить, гуркотить... (Марко Вовчок); Над Севастополем уже стояв ясний і свіжий ранок, сповнений легким шерехом хвиль (В. Кучер); Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води (М. Томчаній); Вітер затих, тільки з лепетом в річці Хвиля за хвилею йде (Дніпрова Чайка); Олена, прокинувшись від лопоту дощових батогів по шибках, пролежала без сну до самісінького ранку (Ірина Вільде); Не почуваєш ти, .. Як пролетів повз нас легенький пошум сну (переклад П. Кочура); Шваркіт (ріки) доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (І. Франко); Рокіт ріки у долині В серці ношу і донині (М. Нагнибіда); Я знаю синь небес після квітневих бур, .. Дніпра широкого тривожне рокотання (Я. Шпорта). — Пор. I. гуді́ння, 1. шелест.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шумовиння — I 1. Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо. Лягало за кормою шумовиння (Л.Первомайський); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я. Літературне слововживання
  2. шумовиння — ШУМОВИ́ННЯ¹, я, с. 1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (О. Словник української мови у 20 томах
  3. шумовиння — шумови́ння 1 іменник середнього роду піна шумови́ння 2 іменник середнього роду сукупність звуків Орфографічний словник української мови
  4. шумовиння — I -я, с. 1》 Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. || перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси. || Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шумовиння — Шумови́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шумовиння — ШУМОВИ́ННЯ, і, я, с. 1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. Словник української мови в 11 томах