шумовина
ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини). Дівчина приносить мені кухоль пива, на третину кухля ще густа піна, що свідчить про його якість і смак (Т. Масенко); Проминули верхівці синє плесо Кагула й стали перед бурхливою пінявою Дунаю (Ю. Смолич); Двоє незнайомих Сагайді бійців.. мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (О. Гончар); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет); Зберіть накип з юшки; Молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип'ятинні всі (І. Вирган).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шумовина — ШУМОВИ́НА, и, ж. Те саме, що шумови́ння¹ 1. * Образно. Як взяти дилему: або луснути, або перетравити горе і вилити його шумовину на папір, то вже почесніше, хоч і тяжче без міри, власне перетравити, не лускаючи (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
- шумовина — шумови́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шумовина — -и, ж. Те саме, що шумовиння I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шумовина — ШУМОВИ́НА, и, ж. Те саме, що шумови́ння¹ 1. *Образно. Як взяти дилему: або луснути, або перетравити горе і вилити його шумовину на папір, то вже почесніше, хоч і тяжче без міри, власне перетравити, не лускаючи (Л. Укр., V, 1956, 436). Словник української мови в 11 томах
- шумовина — Шумовина, -ни ж. Пѣнка, накипь. Словник української мови Грінченка