1. Великий тлумачний словник сучасної мови

шумовиння

шумови́ння

I -я, с.

1》 Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна.

|| перен. Щось легке, пишне, подібне до такої маси.

|| Мильний розчин, збитий у пухирчасту масу.

2》 Сусальне золото; сухозлітка.

3》 Декласовані елементи суспільства.

II -я, с.

Те саме, що шум I 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шумовиння — I 1. Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо. Лягало за кормою шумовиння (Л.Первомайський); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я. Літературне слововживання
  2. шумовиння — ШУМОВИ́ННЯ¹, я, с. 1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння (О. Словник української мови у 20 томах
  3. шумовиння — шумови́ння 1 іменник середнього роду піна шумови́ння 2 іменник середнього роду сукупність звуків Орфографічний словник української мови
  4. шумовиння — ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини). Словник синонімів української мови
  5. шумовиння — Шумови́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шумовиння — ШУМОВИ́ННЯ, і, я, с. 1. Білувата пухирчаста маса на поверхні рідини, яка утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння і т. ін.; піна. Словник української мови в 11 томах