щадити

ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., кого і без дод.

1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати.

[Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому, – гріх же і мені від Бога... удову нещасну обижати, сиріт не щадити (Панас Мирний);

– Скажіть усім – хто здумає втікати або що замислить – щадити не буду (А. Хижняк);

Монгольське військо скрізь проявляло нещадну жорстокість. .. Щадили ремісників, які могли придатися; їх монголи забирали із собою (з навч. літ.);

// перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, вчинків, вад кого-небудь.

Її [газети] гостра критика, яка нікого не щадила, з другого боку доводила до люті ті верстви та сфери, проти яких була націлена (І. Франко).

2. Ставитися бережно до чого-небудь, берегти щось.

[Xуса:] Йоганні дозволь, шановна пані, тут лишитись, їй ще несила сходити на гору. [Марція:] Авжеж, авжеж, нехай щадить здоров'я! (Леся Українка);

Невже ж Голда .. так швидко забула його і зв'язалася з Федором? А коли так, то нічого й щадити її почуття, нічого з нею цяцькатись (Д. Ткач);

Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця, але щоб ворог не зміг порятуватись і поліг на полі брані? (Ю. Смолич);

// із запереч. част. не. Не скупитися на щось, не шкодувати чого-небудь.

Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю (І. Франко);

Вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська);

Їздові не щадили батогів (О. Гончар).

3. діал. Економити, заощаджувати.

Тримав він цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив, знаючи, що чим більше буде на купі, тим більше можна з тої купи взяти для себе (І. Франко);

Мендель .. старався щадити на платі робітникам та фірманам (І. Франко).