щадити
ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. і без додатка.
1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати.
[Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому,— гріх же і мені від бога… удову нещасну обижати, сиріт не щадити (Мирний, V, 1955, 166);
— Скажіть усім — хто здумає втікати або що замислить — щадити не буду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 323);
Монгольське військо скрізь проявляло нещадну жорстокість. ..Щадили ремісників, які могли придатися; їх монголи забирали з собою (Іст. середи, віків, 1955, 86);
// перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, вчинків, вад кого-небудь.
Її [газети] гостра критика, яка нікого не щадила, з другого боку доводила до люті ті верстви та сфери, проти яких була націлена (Фр., VI, 1951, 228).
2. Ставитися бережно до чого-небудь, берегти щось.
[Xуса:] Йоганні дозволь, шановна пані, тут лишитись, їй ще несила сходити на гору. [Марція:] Авжеж, авжеж, нехай щадить здоров’я! (Л. Укр., III, 1952, 183);
Невже ж Голда.. так швидко забула його і зв’язалася з Федором? А коли так, то нічого й щадити її почуття, нічого з нею цяцькатись (Ткач, Арена, 1960, 236);
Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця, але щоб ворог не зміг порятуватись і поліг на полі брані? (Смолич, V, 1959, 668);
// із запереч. част. не. Не скупитися на щось, не шкодувати чого-небудь.
Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю (Фр., VIII, 1952, 256);
Вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр., Вибр., 1954, 90);
Їздові не щадили батогів (Гончар, III, 1959, 359).
◊ Не щади́ти себе́ (свої́х сил, свого́ життя́, своє́ї пра́ці і т. ін.) — віддаватися цілком якій-небудь справі, бути надзвичайно старанним, готовим до самопожертви.
— Трудяться [бульдозеристи], не щадять себе,— гомонить Бражиха.— Якби всі так до свого діла ставились, далеко б уже ми були (Гончар, Тронка, 1963, 282).
3. діал. Економити, заощаджувати.
Тримав він цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив, знаючи, що чим більше буде на купі, тим більше можна з тої купи взяти для себе (Фр., II, 1950, 104);
Мендель.. старався щадити на платі робітникам та фірманам (Фр., VIII, 1952, 384).
Значення в інших словниках
- щадити — (не завдавати шкоди комусь) ощаджувати, жаліти, милувати, (виявляти турботу) оберігати. Словник синонімів Полюги
- щадити — Щадити. 1. Заощаджувати. Посилаю Тобі на марки пару грейцарів; дали б ми більше, та більше! годі — щадимо, аби скорше виплатити друкарки (Маковей, Листи, 551); Учитель старав ся приучувати своїх учеників до ощадности... Українська літературна мова на Буковині
- щадити — Милувати, мати серце, мати Бога в серці <�в животі>; (сили) берегти, шкодувати; (гріш) економити, заощаджувати; (з ч. не) травмувати <н. самолюбство>. Словник синонімів Караванського
- щадити — див. берегти Словник синонімів Вусика
- щадити — [шчадитие] шчаджу, -диш, -диемо, -диете, нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
- щадити — ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., кого і без дод. 1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати. [Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому, – гріх же і мені від Бога... Словник української мови у 20 томах
- щадити — щади́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- щадити — щади́ти 1. берегти (перев. про почуття)(ст) 2. заощаджувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- щадити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. 1》 Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати. || перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, учинків, вад кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щадити — БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
- щадити — Щади́ти, -джу́, -ди́ш гл. 1) Сберегать. 2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить. Чуб. Словник української мови Грінченка