щадити

ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. і без додатка.

1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати.

[Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому,— гріх же і мені від бога… удову нещасну обижати, сиріт не щадити (Мирний, V, 1955, 166);

— Скажіть усім — хто здумає втікати або що замислить — щадити не буду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 323);

Монгольське військо скрізь проявляло нещадну жорстокість. ..Щадили ремісників, які могли придатися; їх монголи забирали з собою (Іст. середи, віків, 1955, 86);

// перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, вчинків, вад кого-небудь.

Її [газети] гостра критика, яка нікого не щадила, з другого боку доводила до люті ті верстви та сфери, проти яких була націлена (Фр., VI, 1951, 228).

2. Ставитися бережно до чого-небудь, берегти щось.

[Xуса:] Йоганні дозволь, шановна пані, тут лишитись, їй ще несила сходити на гору. [Марція:] Авжеж, авжеж, нехай щадить здоров’я! (Л. Укр., III, 1952, 183);

Невже ж Голда.. так швидко забула його і зв’язалася з Федором? А коли так, то нічого й щадити її почуття, нічого з нею цяцькатись (Ткач, Арена, 1960, 236);

Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця, але щоб ворог не зміг порятуватись і поліг на полі брані? (Смолич, V, 1959, 668);

// із запереч. част. не. Не скупитися на щось, не шкодувати чого-небудь.

Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю (Фр., VIII, 1952, 256);

Вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр., Вибр., 1954, 90);

Їздові не щадили батогів (Гончар, III, 1959, 359).

Не щади́ти себе́ (свої́х сил, свого́ життя́, своє́ї пра́ці і т. ін.) віддаватися цілком якій-небудь справі, бути надзвичайно старанним, готовим до самопожертви.

— Трудяться [бульдозеристи], не щадять себе,— гомонить Бражиха.— Якби всі так до свого діла ставились, далеко б уже ми були (Гончар, Тронка, 1963, 282).

3. діал. Економити, заощаджувати.

Тримав він цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив, знаючи, що чим більше буде на купі, тим більше можна з тої купи взяти для себе (Фр., II, 1950, 104);

Мендель.. старався щадити на платі робітникам та фірманам (Фр., VIII, 1952, 384).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щадити — (не завдавати шкоди комусь) ощаджувати, жаліти, милувати, (виявляти турботу) оберігати. Словник синонімів Полюги
  2. щадити — Щадити. 1. Заощаджувати. Посилаю Тобі на марки пару грейцарів; дали б ми більше, та більше! годі — щадимо, аби скорше виплатити друкарки (Маковей, Листи, 551); Учитель старав ся приучувати своїх учеників до ощадности... Українська літературна мова на Буковині
  3. щадити — Милувати, мати серце, мати Бога в серці <�в животі>; (сили) берегти, шкодувати; (гріш) економити, заощаджувати; (з ч. не) травмувати <н. самолюбство>. Словник синонімів Караванського
  4. щадити — див. берегти Словник синонімів Вусика
  5. щадити — [шчадитие] шчаджу, -диш, -диемо, -диете, нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. щадити — ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., кого і без дод. 1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати. [Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому, – гріх же і мені від Бога... Словник української мови у 20 томах
  7. щадити — щади́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  8. щадити — щади́ти 1. берегти (перев. про почуття)(ст) 2. заощаджувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. щадити — -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. 1》 Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати. || перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, учинків, вад кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. щадити — БЕРЕГТИ́ (дбайливо ставитися до кого-, чого-небудь), ОБЕРІГА́ТИ, УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ЖАЛІ́ТИ, ШКОДУВА́ТИ, ЖАЛКУВА́ТИ рідше, ЖА́ЛУВАТИ рідше, ЩАДИ́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  11. щадити — Щади́ти, -джу́, -ди́ш гл. 1) Сберегать. 2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить. Чуб. Словник української мови Грінченка