щелепа
ЩЕ́ЛЕПА, и, ж.
1. Одна з двох лицьових кісток, у яких тримаються зуби.
О. Хведор закинув голову назад, підняв угору куценьку борідку і захихикав, показуючи усі щелепи і два рядки білих зубів (І. Нечуй-Левицький);
Андрій крутив головою, а говорити не міг: йому звернули щелепу (Григорій Тютюнник);
Деякий час всі мовчки працювали щелепами, пережовуючи не тільки їжу, але й збуджені промовою думки (Л. Дмитерко);
Обличчя його зробилось суворішим, щелепи міцно стиснуті (М. Трублаїні);
* Образно. Не знав Нур'ялі, з чого почати: з усіх кутків дивилися на нього злидні, шкірячи беззубі щелепи (З. Тулуб);
// Такий орган у тварин.
В Антарктиді виявлено незвичайну знахідку – частину щелепи крокодила, який жив там близько 200 мільйонів років тому (з газ.);
// Орган захоплювання і часто подрібнення їжі (у комах).
Складні рухи щелеп і хоботка з язичком дають змогу бджолі залежно від умов хлептати, злизувати або всмоктувати корм (з наук.-попул. літ.);
// Частина обличчя або морди, де містяться ці кістки або органи.
– Ой, люта ж я, люта! Бий мене, ой, бий же мене! – Та все підставляє йому щелепи (І. Нечуй-Левицький);
З привички чи із знервовання його ліва щелепа то корчилася, то знову розгладжувалася (Мирослав Ірчан);
Чорнява борідка пробивалася на щелепах (Ю. Яновський);
Грицько .. кинувсь і з усього маху вдарив кулаком Колодія у щелепи. Той відлетів од вікна кроків на п'ять і гепнув на землю (А. Головко).
2. Пластинка із вставними зубами; зубний протез.
Коли ми прибирали в розкішній спальні, засланій і завішаній награбованими килимами й картинами, я побачив у склянці з якоюсь водою штучну щелепу Вовчихи (Л. Смілянський).
3. спец. Деталь машини, механізму, інструмента тощо, призначена для закріплювання, захоплювання або подрібнювання чого-небудь.
Велике гранітне груддя .. попадало в щелепи великої дробарки, де й трощилося на дрібне каміння (Г. Коцюба);
Тишу зимового лісу прорізав гуркіт мотора. Дивовижна машина зі сталевими щелепами підходить до товстенної сосни і, трохи напружившись, легко валить велетенське дерево (з газ.);
Щелепа екскаватора вивертає землю на широку рухливу стрічку. Це гумовий конвеєр (із журн.).
Значення в інших словниках
- щелепа — [шчелеипа] -пие, д. і м. -п'і Орфоепічний словник української мови
- щелепа — ще́лепа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- щелепа — -и, ж. 1》 Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зуби. || Такий орган у тварин. || Орган захоплювання і часто подрібнення їжі (у комах). || Частина обличчя або морди, де містяться ці кістки або органи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щелепа — ви́правити ще́лепи кому, згруб. Сильно побити кого-небудь. Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли ними правила міцна рука товстопузого Потаповича. Не одному вона виправила щелепи (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
- щелепа — Ще́лепа, -пи; -лепи, -леп і -лепів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щелепа — ЩЕ́ЛЕПА, и, ж. 1. Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зуби. О. Хведор закинув голову назад, підняв угору куценьку борідку і захихикав, показуючи усі щелепи і два рядки білих зубів (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- щелепа — Щелепа, -пи ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міусск. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у. Словник української мови Грінченка