щипати

ЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.,кого, що, чим і без дод.

1. Сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла.

Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив (І. Котляревський);

Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, – чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Марко Вовчок);

Я щипав себе лівою рукою за ногу крізь дірку в штанях, щоб не сказати батюшці чого-небудь (І. Микитенко);

Щипала [Орися] дівчат і взагалі бісилася, не маючи сили стримати розпишнілу, розквітлу дівочу енергію (Григорій Тютюнник);

Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора, .. складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан-Блакитний).

2. Діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю.

Три стовпи розійшлися широкими смугами до середини неба. Мороз брав, аж за пальці щипав. А Настя і не примічала того (І. Нечуй-Левицький);

Холодна роса щипала босі ноги, ранкова свіжість сиротами виступала на тілі (Іван Ле);

Сік його [яблука] аж шипів і злегка щипав язик (О. Донченко);

Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину, і в обличчя, особливо в підборіддя, впивалися пронизливі пекучі голки (М. Стельмах);

Холодний вітер щипав за щоки, за ніс (А. Хижняк).

3. перен. Дошкуляти, завдаючи переживань, неприємностей.

Загнибіда сидів і похмуро дивився на Колісника: досада щипала його за серце (Панас Мирний);

Смуток щипає Вітю (С. Васильченко);

Треба тільки проникнути пізно ввечері в школу і по драбині вилізти на горище. Легенький холодок щипав за серце при цій думці (О. Донченко);

// безос.

Венеру .. за душу щипало, Що з флотом поступили так; Од жалю серце замирало, Що сяде син на міль, як рак (І. Котляревський);

А пес, що втішно зветься Амуртаєм, В квартирі нашій так наївно вив, Що серце нам щипало мимоволі, Хоч і минущі ті собачі болі (М. Рильський);

// Те саме, що коло́ти 5.

– Чоловік .. чесно поживе, добрим словом згадає... – А тепло ж буде від того доброго слова? – щипає Пацюк (Панас Мирний).

4. Рвати, відривати щось, захоплюючи пальцями.

Ой люблю я, люблю дівчину мою,Що ходить, гуляє в вишневім саду, Щипає, зриває зелен виноград (П. Чубинський);

Щипала [Тетяна] на обніжку блакитно-огневі черевички, вибирала з них найкращі й механічно тулила в букетики (С. Васильченко);

Максим щипає в кишені малай, простягає птиці (М. Стельмах);

// Відриваючи що-небудь дзьобом, губами, з'їдати; скубти.

Вигін за садком зразу, високий, крутий. Тут і там по йому [ньому] коні пасуться, телята щипають травичку (А. Тесленко);

Сім років тому тут росли самі бур'яни, де здичавілі монастирські кози щипали будяки (З. Тулуб);

Коні, що паслися спочатку на стерні, перемандрували в улоговину, де було більше трави, і ясно чулося, як вони там подзвонюють вуздечками і щипають траву (Григорій Тютюнник);

// перен., розм. Завдавати якоїсь шкоди, втрат кому-небудь.

– Що, пане сотнику, потроху щипаємо січовиків? – Виходить, ясновельможний князю, щипаємо (Іван Ле).

5. Захоплюючи пальцями, посмикувати що-небудь.

Думала Оксана, думала; щипала той рукав у сорочки довгенько (Г. Квітка-Основ'яненко);

Всі засміялись, а Васюта сидів поважно й щипав свого білявого вусика (Б. Грінченко);

Вони [казахи] сидять, щипають себе за рідкі, наче кущики полину, борідки, розмовляють (О. Донченко).