щипати

ЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка.

1. Сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла.

Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив (Котл., І, 1952, 238);

Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає,— чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Вовчок, І, 1955, 109);

Я щипав себе лівою рукою за ногу крізь дірку в штанях, щоб не сказати батюшці чого-небудь (Мик., Кадильниця, 1959, 40);

Щипала [Орися] дівчат і взагалі бісилася, не маючи сили стримати розпишнілу, розквітлу дівочу енергію (Тют., Вир, 1964, 127);

Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора, .. складалося іще з чотирьох осіб (Еллан, II, 1958, 32).

2. Діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю.

Три стовпи розійшлися широкими смугами до середини неба. Мороз брав, аж за пальці щипав. А Настя і не примічала того (Н.-Лев., VI, 1966, 363);

Холодна роса щипала босі ноги, ранкова свіжість сиротами виступала на тілі (Ле, Ю. Кудря, 1956, 163);

Сік його [яблука] аж шипів і злегка щипав язик (Донч., IV, 1957, 132);

Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину, і в обличчя, особливо в підборіддя, впивалися пронизливі пекучі голки (Стельмах, II, 1962, 383);

Холодний вітер щипав за щоки, за ніс (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 463).

3. перен. Дошкуляти, завдаючи переживань, неприємностей.

Загнибіда сидів і похмуро дивився на Колісника: досада щипала його за серце (Мирний, III, 1954, 93);

Смуток щипає Вітю (Вас., II, 1959, 182);

Треба тільки проникнути пізно ввечері в школу і по драбині вилізти на горище. Легенький холодок щипав за серце при цій думці (Донч., II, 1956, 419);

// безос.

Венеру.. за душу щипало, Що з флотом поступили так; Од жалю серце замирало, Що сяде син на міль, як рак (Котл.. І, 1952, 217);

А пес, що втішно зветься Амуртаєм, В квартирі нашій так наївно вив, Що серце нам щипало мимоволі, Хоч і минущі ті собачі болі (Рильський, II, 1960, 281);

// Те саме, що коло́ти 5.

— Чоловік.. чесно поживе, добрим словом згадає…— А тепло ж буде від того доброго слова? — щипає Пацюк (Мирний, II, 1954, 176).

4. Рвати, відривати щось, захоплюючи пальцями.

Ой люблю я, люблю дівчину мою, Що ходить, гуляє в вишневім саду, Щипає, зриває зелен виноград (Чуб., V, 1874, 288);

Щипала [Тетяна] на обніжку блакитно-огневі черевички, вибирала з них найкращі й механічно тулила в букетики (Вас., II, 1959, 103);

Максим щипав в кишені малай, простягає птиці (Стельмах, I, 1962, 238);

// Відриваючи що-небудь дзьобом, губами, з’їдати; скубти.

Вигін за садком зразу, високий, крутий. Тут і там по йому [ньому] коні пасуться, телята щипають травичку (Тесл., Вибр., 1950, 102);

Сім років тому тут росли самі бур’яни, де здичавілі монастирські кози щипали будяки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130);

Коні, що паслися спочатку на стерні, перемандрували в улоговину, де було більше трави, і ясно чулося, як вони там подзвонюють вуздечками і щипають траву (Тют., Вир. 1964, 289);

// перен., розм. Завдавати якоїсь шкоди, втрат кому-небудь.

— Що, пане сотнику, потроху щипаємо січовиків? — Виходить, ясновельможний князю, щипаємо (Ле, Наливайко, 1957, 62).

5. Захоплюючи пальцями, посмикувати що-небудь.

Думала Оксана, думала; щипала той рукав у сорочки довгенько (Кв.-Осн., II, 1956, 446);

Всі засміялись, а Васюта сидів поважно й щипав свого білявого вусика (Гр., II, 1963, 485);

Вони [казахи] сидять, щипають себе за рідкі, наче кущики полину, борідки, розмовляють (Донч., І, 1956, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щипати — (траву) скубти, скубати; (виноград) рвати; (вуса) посмикувати; П. (словами) дошкуляти, шпигати, колоти. Словник синонімів Караванського
  2. щипати — I відщипувати, обскубувати, общипувати, підщипувати, пощипувати, скубати, скубонути, скубти, щебати (діал.) Фразеологічні синоніми: скубти курку; смикати вус; щипати за руку; щипати корпію II див. їсти; насміхатися; рвати Словник синонімів Вусика
  3. щипати — моск. скубти щебати, вищебувати, вищебати, вищебнути, повищебувати, зіщебувати, зіщебати, позіщебувати, пощебувати, пощебати, ущебувати, ущебати, повщебувати, скубати, скубти, скубнути, скубанути, вискубувати, вискубати, повискубувати, зіскубувати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. щипати — ЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.,кого, що, чим і без дод. 1. Сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла. Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив (І. Словник української мови у 20 томах
  5. щипати — щипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. щипати — (-аю, -аєш) недок.; крим. Вчиняти кишенні крадіжки. БСРЖ, 709; СЖЗ, 118; ЯБМ, 2, 581. Словник жарґонної лексики української мови
  7. щипати — -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла. 2》 Діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю. 3》 перен. Дошкуляти, завдаючи переживань, неприємностей. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. щипати — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док. Словник синонімів української мови
  9. щипати — Щипа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. щипати — Щипа́ти, -па́ю, -єш гл. Щипать. Правда так, гусарин! — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика. Левиц. Пов. 148. Щипає-ламає зелений виноград. Чуб. V. 346. Вибігала.... прудка коза, щипала травицю. Левиц. І. 92. Кинув не палку, уб'ю не галку, щиплю не пірря, їм не м'ясо. Ном. стр. 293, № 92. Словник української мови Грінченка