щоб

ЩОБ¹, рідше ЩО́БИ, спол.

1. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення мети.

– Вони, щоб тільки погубити, То будуть все тебе манити (І. Котляревський);

Зібрала мати гроші, зараз однесла священикові, щоб переслав Катрі (Марко Вовчок);

Три могутніх мости-естакади були перекинуті з берега далеко в море, на глибінь, щоб зручніше було вантажитись океанським суднам (О. Гончар);

// також у сполуч. з част. хіба. Приєднує інфінітивні конструкції, які виражають мету.

Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити (Т. Шевченко);

Він поїхав до Збаража, щоб одвідати Гризельду та свого сина Михайла (І. Нечуй-Левицький);

Шукаючи шпари, щоб зазирнути у двір, Іван тихо посувався попід баркан (М. Коцюбинський);

[Центуріон:] Я посланий, щоб виконать закон (Леся Українка);

Павло Гречаний всю зиму не злазив із печі, хіба щоб води принести та дров нарубати (Григорій Тютюнник).

2. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення.

Нехай же що є, то те й буде, а я таки знову буду просити вас, щоби ви .. прислали мені дівочу сорочку гарно пошиту (Т. Шевченко);

Стара мати прибігла з плачем, питаючи, чи цьому правда, благаючи, щоб відпустили сина її єдиного (Марко Вовчок);

Пішов вовк до барана, Став його благати, Щоби йому на обід Ягня яке дати (С. Руданський);

Виглядівши та поженивши багато синів, баба Зінька звикла, щоб коло неї в хаті вешталися люде, щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький);

[Кречет:] Проектуючи санаторій, ви мусили думати над тим, щоб кожна лінія, форма несла сонце, радість, бадьорість... (О. Корнійчук);

// З відтінком бажаності, прагнення, наміру.

Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати... Мені тілько треба, щоб робоча була дубова, та круглий ґанок скляний на Дніпро (Т. Шевченко);

[Парвус:] Я волів би, щоб се сказав хто інший, а не жінка Руфінова та ще й при чоловіку... (Леся Українка);

Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам подільської Вулиги (О. Гончар);

Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли!.. (В. Сосюра);

// З відтінком причини.

Став мій Тарас чогось журитись: Сидить, головоньку схилив, А панові боїться похвалитись, Щоб пан не бив (Л. Глібов);

Олексій Максимович намагався помогти мені щодо російської мови, але я не згодився, щоб не одіймати у нього часу (М. Коцюбинський);

// Приєднує інфінітивні конструкції.

– Нащо здалось гніздо мені? .. Нам літечко святе Судилось не на те, Щоб у гнізді сидіть, як печериці! (Л. Глібов);

Просив оце, щоб написать тобі письмо любенько та подякувать тобі за твої дорогії подарунки (Т. Шевченко);

Повернувшись на вогневу, Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (О. Гончар).

3. з'ясувальний. Приєднує підрядні означальні речення.

Нема тії драбини, щоб до неба дістала (прислів'я);

У Києві у мене нема нікого такого, щоб хто добре знав Понятовського (Т. Шевченко);

“Я не якась там ліберальна молоденька панна, щоб робити самій візити паничам” (І. Нечуй-Левицький);

Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кассандри (Леся Українка);

Не було дня, щоб я тобі не написав (М. Коцюбинський);

// З відтінком мети.

Він облюбував уже собі місце, щоб звідти все було видно (А. Шиян).

4. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення способу дії.

Друже мій єдиний! Коли бить, то треба бить так, щоб боліло. А то не поможеш, а тілько нашкодиш (Т. Шевченко);

Мені аби з хати вибратись, щоб не запримітила мати, а там... (Панас Мирний);

– Копай з другого боку. Та гляди мені – обережно, щоб куща не підтяти... (М. Коцюбинський);

О, сором мовчки гинути й страждати. Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка);

– Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив, поводься так, щоб ворогу було страшно (О. Довженко).

5. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення міри і ступеня.

Підрізав поли він чимало, – Якраз, щоб на рукава стало (Л. Глібов);

// Приєднує інфінітивні конструкції з таким значенням.

[Любов:] А я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти... (Леся Українка);

Я хоч і поправився трохи, але ще не настільки, щоб зібрати сил на цілий рік (М. Коцюбинський).

6. з'ясувальний. Приєднує підрядні підметові речення.

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли! (Т. Шевченко);

Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (М. Рильський).

7. з'ясувальний. Приєднує підрядні присудкові речення.

І старий Щепкін не такий, щоб він там возився по Москві з ними [“Неофітами”] як з писаною торбою (Т. Шевченко);

[Прочанин (щиро):] Ти мене не бійся. Я не такий, щоб зрадити людину, та ще таку добрячу (Леся Українка);

– Не такі мої літа, щоб ганятися за татарами – говорив старий Бовдюг купці зажурених козаків (О. Довженко).

8. умовний. Приєднує підрядні умовні речення в знач. якби.

Ой щоб не ти, серце-дівчино, то я б не був тута (Сл. Б. Грінченка).

9. з'ясувальний. Приєднує відокремлені звороти та речення.

– Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити, Коли й де вінчати, Та й весілля (Т. Шевченко);

// Уживається для введення приєднувальних конструкцій або речень, що доповнюють основне речення.

[Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принажуєш [принаджуєш]? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас (Леся Українка);

Щоб не забути. В кінці березня писав я до д. Дружиніна, але відповіді й досі не маю (М. Коцюбинський);

– Я так хотів побачитися з тобою. Щоб наодинці. Стільки сказати хотів тобі (А. Головко);

Я хочу бути спокійний, я прагну спокою. Щоб не ворухнулась ані моя спустошена думка, ні мої важкі солдатські чоботи (П. Колесник).

10. Входить до складу складених сполучників.

(1) Не те (то) щоб..., а...:

а) не стільки, не так..., як...

Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість. Так, наче мене обікрали, ув'язнили – абощо (М. Коцюбинський);

б) не тому, не через те, що..., а...

Сад панський великий... У йому й хатиночки побудовані, у йому й бесідочки .. Не те щоб цього треба для чого було – ні до чого воно, а так-то вже – аби було: звісно, пани – що хотять, те й роблять (Марко Вовчок);

А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше... (М. Коцюбинський).

ЩОБ², рідше ЩО́БИ, част.

1. спонук. Уживається для висловлення побажання у знач. хай.

Щоб ти був багатий, як земля! (Номис);

Їх ласка... нехай сниться Тому, в кого доля, А сироті щоб не снилась, Не снилась ніколи! (Т. Шевченко).

2. власне мод. Уживається для вираження сумніву в можливості або припустимості чого-небудь.

– Що за дурний, – каже, – розум у сих дівчат! .. Щоб оце я, після такої праці, випустив із рук самохіть свою здобич! Ні, голубонько, сього в нас не буває (П. Куліш);

– Де там, кумо, де там! І не кажіть мені цього! Щоб я отсе потурала дочці у такому ділі, щоб я підводила її на гріх? (М. Коцюбинський).

3. власне мод. Уживається для вираження побоювання, що може щось статися.

Неборак Охрім узяв собі на розум: “Цур йому! – каже собі на думці, – щоб ще по пиці не дав, бо він на те солдат...” (Г. Квітка-Основ'яненко);

Тоді обізвався [циган] до молодшого: – Ти загнав, Раду, шкапину? Щоб часом не забрела в плавні та не згоріла (М. Коцюбинський).

4. власне мод. Уживається для висловлення наказу або прохання.

Шрейдерс швидко вернеться в Нижній, то щоб Куліш переписав Неофіти і дав йому для передачі Щепкіну (Т. Шевченко);

– Я піду у черниці, – промовляє Катря .. – Годі, дочко, годі! – мовить батько: – я такого слова щоб більше не чув від тебе! (Марко Вовчок);

– Щоб я не бачив вас ніколи і коло своєї хати, не тілько в хаті! – одходячи, сказав він матері і мерщій вийшов з кухні (Панас Мирний);

Дорош провів Чохова до шелюгів. – Щоб на світанку був тут (Григорій Тютюнник).

5. обмеж.-виділ., розм. Уживається у знач. хоча б.

Розтягли сірому і вчистили мало не копу. А він, неборак, щоб пікнув (А. Свидницький).

(1) Навря́д щоб – малоймовірно, сумнівно; неможливо, нічого й сподіватися.

Коли що, він і руками передавить Січкаря, в якого тепер більше жиру, аніж сили. Але навряд щоб тепер із ним зчепився Січкар (М. Стельмах);

(2) Щоб мені́ (я, мене́):

а) для заперечення попередніх дій, вчинків і т. ін.

– Ото як хочеш узнати, хто був у лісі, то й почнеш, наймаючи, під'юджувати: “Та тебе не візьму, Остапе, бо ти дуже добре у ліс стежку знаєш”. – “Хто – я? Та щоб мені... та зроду-віку... То он Семен крав” (Г. Хоткевич);

– Ой, щоб же мені, окаянній, та язик відсох! (О. Довженко);

б) для запевнення співрозмовника у вірогідності сказаного.

“Коли брешу, Нехай Бог карає!” “Не Бог, а ми. Признавайся!” “Нащо б мав ховати, Якби жива? Нехай, Боже, Щоб я був проклятий!..” (Т. Шевченко);

– Сьогодні приходжу в околоток до сестри, – продовжував Рогов, а він там... Вигнав, братці, щоб я провалився!.. (О. Довженко);

(3) Щоб..., то не... – уживається як заперечення чогось, висловленого перед цим.

Вночі край шляху розмовляє [Брянський] з товаришами хрипким голосом. – Хрипко? А не кашляє? – В горах ми всі хрипіли... Це не біда. А щоб кашляти, то не кашляє (О. Гончар).