1. Словник української мови у 20 томах

щуплий

ЩУ́ПЛИЙ, а, е.

1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.).

Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (І. Рябокляч);

Оксен відкрив двері і відразу ж побачив щуплого чоловіка у військовій шинелі, що сидів до нього спиною (Григорій Тютюнник);

// рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд.

Був на одльоті хуторок, Було в нім щупле будовання [будування], Ставок був, гребля і садок (І. Котляревський).

2. Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий.

Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (О. Довженко);

Для сівби беруть добре виповнене насіння помідорів, яке відокремлюється від дрібного та щуплого у п'ятипроцентному розчині кухонної солі (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щуплий — див. худий Словник синонімів Вусика
  2. щуплий — моск. сухорлявий кволий, миршавий, недолугий, сухорлявий, хирявий, див. чахлий, сухопарий, тощий, худосочний, малосильний, мізерний Словник чужослів Павло Штепа
  3. щуплий — щу́плий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. щуплий — щуплий худий (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. щуплий — -а, -е. 1》 Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). || рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд. 2》 Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. щуплий — I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал. Словник синонімів української мови
  7. щуплий — Щу́плий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. щуплий — ЩУ́ПЛИЙ, а, е. 1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (Ряб. Словник української мови в 11 томах
  9. щуплий — Щу́плий, -а, -е Невзрачный, щуплый, худой, тонкій. Був на од льоті хуторок, було в нім щупле будування. Котл. Ен. Щуплий колосок. Н. Вол. у. Щуплий чоловік. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка