1. Словник синонімів української мови

щуплий

I. ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ, ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому — та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею.. весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав (ключник) нам у тім світлі якусь скорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю. Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М. Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний). — Пор. I. ви́снажений.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щуплий — див. худий Словник синонімів Вусика
  2. щуплий — моск. сухорлявий кволий, миршавий, недолугий, сухорлявий, хирявий, див. чахлий, сухопарий, тощий, худосочний, малосильний, мізерний Словник чужослів Павло Штепа
  3. щуплий — ЩУ́ПЛИЙ, а, е. 1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (І. Словник української мови у 20 томах
  4. щуплий — щу́плий прикметник Орфографічний словник української мови
  5. щуплий — щуплий худий (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. щуплий — -а, -е. 1》 Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). || рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд. 2》 Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щуплий — Щу́плий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. щуплий — ЩУ́ПЛИЙ, а, е. 1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (Ряб. Словник української мови в 11 томах
  9. щуплий — Щу́плий, -а, -е Невзрачный, щуплый, худой, тонкій. Був на од льоті хуторок, було в нім щупле будування. Котл. Ен. Щуплий колосок. Н. Вол. у. Щуплий чоловік. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка