я

Я¹, невідм., с.

Тридцять третя літера української абетки на позначення сполучення “й” або м'якого приголосного звука з голосним звуком “а”.

– “Я, я”! “Я” – остання буква в алфавіті, – обриває він Тимка. – Потрібні йому твої поради – вибереться якось і сам (Ю. Збанацький).

Я², мене́, займ. особ. 1 ос. одн.

1. Уживається мовцем для називання самого себе.

Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце – утру сльози, – Ніхто й не побачить (Т. Шевченко);

Мені нічого не видко, тільки небо синіє надо мною (І. Нечуй-Левицький).

2. у знач. ім., невідм., с. Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі.

Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє “я” як громадянина, наукового діяча, сім'янина і члена великого колективу (Олесь Досвітній);

Фізична неволя не дозволяє моєму “я” проявитися (Уляна Кравченко);

Майстер сцени мусить мобілізувати всі можливості свого творчого “я”, своє знання життя, свою ідейну озброєність на глибоке проникнення у внутрішнє єство тієї людини, яку він покликаний втілити на сцені (з мемуарної літ.);

// філос. Уживається для визначення суб'єкта.

Розмови про те, що людське “я” зберігається в людському мозкові, слушні лише за умови, коли цей мозок діє в людському тілі (з наук.-попул. літ.).

Бо́же (Го́споди) [тебе́ (мене́, його́ і т. ін.)] спаси́ див. спаса́ти²;

Грім би мене́ вда́рив <�Хай мене́ грім [се́ред чи́стого по́ля] вда́рить> див. грім;

Не мені́ (нам і т. ін.) суди́ти див. суди́ти;

Не попада́йся (попада́йтеся) мені́ див. попада́тися;

Потанцю́єш (потанцю́єте і т. ін.) [у ме́не (у нас)] [цига́нської халя́ндри] див. потанцюва́ти;

(1) Хай мене́ (мені́, я)... – уживається в сполуч. з дієсловом, що виступає як предикативне слово, для заперечення попередніх дій, вчинків або запевнення співрозмовника у вірогідності чого-небудь.

– Який-бо ти, Грицьку, їй-богу! А якби тебе взяти в неволю?.. – То крав би? га?.. – Хай уже б мені руки тоді повикручували! (Панас Мирний);

Щоб мені́ (я, мене́) див. щоб²;

Що мені́ (тобі́, йому́ і т. ін.) див. що¹.

◇ Бий мене́ нечи́ста си́ла див. би́ти;

Бода́й я спасі́ння не мав див. ма́ти²;

Гляди́ [ж] мені́ див. гляді́ти;

Зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (тебе́, його́ і т. ін.) див. зна́ти;

Кому́ (кому́сь) скру́титься, а кому́ (мені́, тобі́ і т. ін.) зме́леться див. скру́чуватися;

Нада́в [же] [мені́] чорт див. чорт;

Не на (для) ме́не (те́бе і т. ін.) ши́тий див. ши́тий;

Неха́й (хай) мене́ [свята́] земля́ при́йме див. земля́;

(2) Не я бу́ду – уживається для вираження рішучого наміру та запевнення зробити що-небудь.

Борошенця, не я буду, Як у тиждень не добуду (І. Манжура);

– Кляті кури не несуться. Гніздо порожнє й порожнє. Чи, мо' [може], тхір який унадився? – Ну нічого, – заспокоїв її дідусь, – не я буду, а вистежу того тхора (з газ.).

(3) Ось я тобі́ [вам, їй і т. ін.] дам <�Він тобі́ [вам, їм і т. ін.] дасть> – уживається як погроза.

– Хто видав так говорити! Ось я тобі дам! (І. Нечуй-Левицький);

– Звісно, куди в таку тьму?.. – Краще до ранку. – До ранку, до ранку! – ще дужче закричав технік, розлючений тим, що його думка сподобалась шоферові. – Я комусь дам до ранку! (О. Гончар).

◇ (4) [От] я вас (тебе́) – уживається як погроза зробити що-небудь комусь, покарати і т. ін. когось.

– От я вас! – гукав зверху дебелий полковник, – всіх перев'яжу! (О. Довженко);

Ох (ой), [мені́] ли́хо! <�Ой (ох), ли́шенько (ли́шечко) [мені́ (моє́)]!> див. ли́хо¹;

(5) Оце́ (це) [й] я розумі́ю! – уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, схвалення чого-небудь, заохочення до чогось.

– Молодець! Оце я розумію, оце боєць! Під хлороформом, з-під ножа подає сигнали! – казав хірург (О. Довженко);

– Слова, фрази.. А от ділом довести відвагу – й то не нерозсудливу відвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасної праці – се я розумію! (М. Коцюбинський);

(6) Плюва́в я <�Плюва́ти я хоті́в> – уживається для вираження нехтування ким-, чим-небудь, презирства, байдужості до когось – чогось.

– Що ж, ти боїшся людського поговору, – чи що? Плювати я хотів на їх поговір! .. та й на них разом! (Панас Мирний);

Боявся [бригадир], видно, що тепер вона нав'язуватиметься йому, відбиватиме від жінки. – Можеш не боятись, – посилала вона в думці йому своє презирство. – Плювала я на тебе (О. Гончар);

– Ну, знаєте, це ні на що не схоже! Ви просто вирішили познущатися з мене! Я не можу залишити вас у класі!.. (В. Малик);

Він не любить людей, га? І це ти кажеш про людину, яка держить тебе при собі, яка на твоїх очах вирішила ще й допомогти моєму другові, Педро Дорільї? Ні, це ні на що не схоже! Марто, чи ти чула таке? (В. Владко);

Плюва́ти мені́ (йому́, їм і т. ін.) див. плюва́ти;

Побала́кай мені́ див. побала́кати;

Поби́й мене́ [святи́й] хрест (грім, Бо́же і т. ін.) див. поби́ти;

Поби́ла б мене́ свята́ земля́ див. земля́;

Поговори́ мені́ див. поговори́ти;

Покри́й [мене́] сира́ земля́ див. покрива́ти;

Прокля́тий (пе́ський, чо́ртів і т. ін.) син бу́ду (будь

я) див. син;

(7) Про ме́не – байдуже з погляду і переконання того, хто говорить.

Бери собі, синку, про мене, хоч свинку: тобі буде жінка, мені – невістка (прислів'я);

– Я, правду кажучи, від жіночого роду далекий. Про мене, хоч би їх зовсім не було (Панас Мирний);

Вона, невидна в темряві, всміхнулась, а мовила, удавано жахнувшись: – Ой, та цур вам, напосіли на матір. Та про мене, робіть, як собі знаєте (А. Головко);

Про мене, хоч би її й зовсім не було! (Ю. Яновський);

// не зважає на що-небудь той, хто говорить.

– Про мене, й топіться, й вішайтесь, а я за князя Заславського зроду-віку не піду (І. Нечуй-Левицький);

(8) Теж мені́, ірон. – уживається для вираження іронії, скептичного ставлення до кого-, чого-небудь; оце так.

– Навіть “на добраніч” не сказав. Теж мені парубок (М. Стельмах);

– Задурманиш памороки горілкою, от воно вже якось легше, не думається про горе. – Теж мені радощі... (Є. Гуцало);

Ти в ме́не ще поска́чеш; Поска́чеш (потанцюєш) [у ме́не (у нас)] [цига́нської] халя́ндри див. поскака́ти;

Уби́й (поби́й) мене́ Бог див. убива́ти¹;

Хай мене́ Бог уб'є́ <�Бог мене́ вбий> див. Бог;

Хай мене́ земля́ проглине́ див. земля́;

Хрест мене́ вбий див. хрест;

Щоб (бода́й, аби́) мені́ о́чі повила́зили див. о́ко¹;

Щоб (бода́й, аби́) мені́ повила́зило див. повила́зити;

Щоб мене́ скрути́ло див. скру́чувати;

(9) Щоб я був про́клятий – уживається як запевнення або клятва на підтвердження достовірності чого-небудь.

“Коли брешу, Нехай Бог карає!” “Не Бог, а ми. Признавайся!” “Нащо б мав ховати [дочку], Якби жива? Нехай, Боже, Щоб я був проклятий!..” (Т. Шевченко);

(10) Щоб я провали́вся (скази́вся, лу́снув і т. ін.), фам. – уживається як категоричне запевнення, заприсягання в чому-небудь, підтвердження чогось.

– Сьогодні приходжу в околоток до сестри, – продовжував Рогов, – а він там. Зразу мені градусник .. У тебе, каже, кров нормально пульсирує. Чули? Що, кажу, кров? Кров, кажу, здорова, а хворий я животом та диханням. Вигнав, братці, щоб я провалився!.. (О. Довженко);

Що тобі́ (мені́, йому́ і т. ін.) до то́го див. той;

Як (мов, ні́би і т. ін.) на те́бе (на ме́не, на нього́ і т. ін.) ши́тий див. ши́тий;

(11) Як (рідше якби́) на ме́не – на думку, розсуд і т. ін. того, хто говорить.

[Аквіла:] Ет, хоч куди подайся – вмерти треба, як не тепер, то згодом. [Ремісник:] Як на мене, то вже краще згодом (Леся Українка);

– Як на мене, я оці хутори одним махом із лиця землі стер би!.. Саме по таких хуторах оті вовкулаки розводяться (А. Головко);

– Якби на мене, я б його [весілля] справляв тільки один день – в неділю (І. Нечуй-Левицький);

На ме́не.

– А на мене, – говорю, – то я б із малою дитиною розмовляла (Марко Вовчок);

Як [я] погля́ну; Як погля́нути див. погля́нути;

(12) Я не я – не мати ніякого відношення до когось--чогось (про намагання відгородитися від чогось).

Я не я, і хата не моя (прислів'я);

Якби ви вчились так як треба, То й мудрость [мудрість] би була своя. А то залізете на небо: “І ми не ми, і я не я” (Т. Шевченко);

Скрадливо виплюснути чорнильницю мені, мабуть, на роду написано. Хлюпну, до краплі вихлюпаю, і я не я.. Ошелешений чорнильною зливою, гордовитий задира враз кам'яніє (О. Ковінька);

Я (ти і т. ін.) до то́го (цьо́го) то́ргу й пі́шки див. торг¹.