я

Я¹, невідм., сер. Тридцять перша літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м’якого приголосного звука з голосним звуком «а».

— «Я, я»! «Я» — остання буква в алфавіті, — обриває він Тимка. — Потрібні йому твої поради — вибереться якось і сам (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 176).

♦ Від (од) а до я — від початку до кінця; усе.

Я², мене, займ. особ. 1 ос. одн.

1. Уживається мовцем для називання самого себе.

Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не побачить (Тарас Шевченко, I, 1963, 11);

Мені нічого не видко, тільки небо синіє надо мною (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98).

♦ Відсохла б рука мені див. відсихати;

Гляди [ж] мені — уживається для вираження застереження або погрози.

— Говорила я тобі раз, щоб ти завела в цьому селі празник мироносиць,.. а ти мене не послухала. Гляди ж мені, заведи й в цьому селі цей празник, бо буде тобі гріх од бога, як мене не послухаєш (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 323);

— Як з’їси те, що тобі поклали, дядина скаже: «Бери ще шматочок», а ти гляди мені, щоб не брав (Іван Багмут, Опов., 1959, 4);

Грім би мене вдарив (побив) див. грім;

Дивовижа мені див. дивовижа;

Не я буду див. бути;

Оце (це, се) [й] я розумію! див. розуміти;

Побий мене [святий] хрест (грім, боже і т. ін.); Хай (нехай) мене [святий] хрест (грім і т. ін.) поб’є; Побила б мене свята земля див. побити;

Про мене — уживається для вираження байдужого ставлення до чиїх-небудь намірів, дій; роби, як знаєш.

— Зараз мені збирай своє манаття та про мене хоч в очерет тікай з моєї хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 72);

— Ой, та цур вам, напосіли на матір. Та про мене, робіть, як собі знаєте. Хоч і всі завтра йдіть та воюйтеся (Андрій Головко, II, 1957, 244);

Теж мені — уживається для вираження скептичного або негативного ставлення до кого-, чого-небудь.

Дмитро вперто обернувся, переступив протерту колію дороги, шукаючи звуженими очима стежки, що вела у село, і в цей час позад себе чує неголосний сміх. — Ти чого? — з-за плеча кидає дівчині. — А чого ж навіть «на добраніч» не сказав. Теж мені парубок (Михайло Стельмах, II, 1962, 337);

Тільки [ти] мене й бачив (бачила); Тільки [ви] мене й бачили — те саме, що Тільки його (її і т. ін.) й бачили (див. бачити).

— Коли ж тебе ждати додому?.. — Сподівайся мене в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості, — одказав з козел Свікліцький.. Оце як гайдну [гайну] з паном, то тільки ти мене й бачила (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 278);

Я вас (тебе і т. ін.) — уживається як погроза зробити що-небудь комусь, покарати і т. ін. когось.

— От я вас! — гукав зверху дебелий полковник, — всіх перев’яжу! (Олександр Довженко, I, 1958, 250);

[Як, якби] на мене — як на мою думку, на мій розсуд, смак.

[Аквіла:] Ет, хоч куди подайся — вмерти треба, як не тепер, то згодом. [Ремісник:] То-то й бо, що як на мене, то вже краще згодом (Леся Українка, II, 1951, 486);

— І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п’ють три або й чотири дні? — спитав Денис. — А хто його там думає! Якби на мене, я б його справляв тільки один день — в неділю (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 317);

— А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла (Марко Вовчок, I, 1955, 261);

Я не я — нічого не знаю, не маю ніякого стосунку до кого-, чого-небудь.

Якби ви вчились так, як треба, То й мудрость [мудрість] би була своя. А то залізете на небо: «І ми не ми, і я не я» (Тарас Шевченко, I, 1963, 331).

2. у знач. ім., невідм., сер. Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі.

Огей мовчить. Він заглиблюється в себе, аналізуючи своє внутрішнє «я» як громадянина, наукового діяча, сім’янина і члена великого колективу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 248);

Фізична неволя не дозволяє моєму «я» проявитися (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 271);

Майстер сцени мусить мобілізувати всі можливості свого творчого «я», своє знання життя, свою ідейну озброєність на глибоке проникнення у внутрішнє єство тієї людини, яку він покликаний втілити на сцені (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 33);

// філос. Уживається для визначення суб’єкта.

Розмови про те, що людське «я» зберігається в людському мозкові, слушні лише за умови, коли цей мозок діє в людському тілі (Наука і життя, 2, 1972, 47).