1. Словник української мови у 20 томах

ятір

Я́ТІР, рідко Я́ТЕР, я́тера, ч.

Риболовне знаряддя типу пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ.

Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Є. Гребінка);

На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко);

В ятері набивалось того карася мало не до горловини, та все такого, наче він із золота вийшов (М. Стельмах);

Вiн обов'язково хоче носом уїхати в дiдiв Кирилiв ятiр... (Остап Вишня);

У Дiдовому лиманi в нас ятерi стояли. Так ми було потрусимо ятерi, а тодi й балуємося на щук у Басанцi, на живця... (Остап Вишня);

* Образно. Захарові здалося, що доля його залишила ще там, у окопчику за Дінцем, і тепер він ось який уже рік самотужки б'ється в ятері життя (Іван Ле);

Господар, очевидно, не скоро б виплутався з словесних ятерів, які сам наставляв, коли б на той час не загавкав Бровко (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ятір — Верша, пастка на рибу; ятірець. Словник синонімів Караванського
  2. ятір — Вятерина, вятір, жак, ятерець, ятерина, ятірець Словник синонімів Вусика
  3. ятір — [йат'ір] -теира, м. (на) -теир'і, мн. -теири, -теир'іy два йатеирие Орфоепічний словник української мови
  4. ятір — ятера, ч. Риболовне знаряддя типу настки. (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ятір — я́тір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. ятір — Я́ТІР (риболовне знаряддя у вигляді сітки), ЯТЕРИ́НА розм., В'Я́ТІР діал. У другому ятері було дві щуки і три лини (М. Стельмах); В полудень на ставу Рибалки щук ловили в ятерину (А. Малишко); (Влас:) Часом уночі піду з в'ятірями по рибу (М. Кропивницький). Словник синонімів української мови
  7. ятір — Я́тір, я́тера; ятері́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ятір — Я́ТІР, я́тера, ч. Риболовне знаряддя типу пастки (сітка, натягнута на обручі), що його встановлюють на дно водоймищ. Усю торішню зиму Рибалка ятером ловив в тій річці рибу (Греб. Словник української мови в 11 томах
  9. ятір — Я́тер, -ра, я́терь, -ря и я́тір, -ра м. Рыболовный снарядъ: сѣть, натянутая на нѣсколько обручей, расположенныхъ другъ отъ друга на 1/2 — 1 арш. Словник української мови Грінченка