1. Словник застарілих та маловживаних слів

локіть

локіть (локоть)

міра довжини, що дорівнює 3/4 аршина

Джерело: Зведений словник застарілих та маловживаних слів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локіть — ло́кіть іменник жіночого роду давня міра довжини; лікоть діал. Орфографічний словник української мови
  2. локіть — ЛО́КІТЬ, ЛО́КОТЬ, ктя, ч., діал. 1. іст. Давня міра довжини, що дорівнює приблизно довжині ліктьової кістки людини. Не простого – лляного полотна тридцять локтів узяла (з думи); Шинок стояв .. майже [на] локоть нижче від рівня вулиці (І. Словник української мови у 20 томах
  3. локіть — ЛО́КІТЬ, ЛО́КОТЬ, ктя, ч., діал. 1. іст. Давня міра довжини, що дорівнює приблизно довжині ліктьової кістки людини. Не простого — лляного полотна тридцять локтів узяла (Укр.. думи.., 1955, 21); Шинок стояв.. майже [на] локоть нижче від рівня вулиці (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. локіть — Локіть, -ктя м. 1) Локоть (часть руки). Близько локіть, та не вкусиш. Ном. № 5395. 2) Мѣра длины, раньше равнявшаяся третьей части сажня, какъ видно изъ слѣд. Словник української мови Грінченка