русь
Українці
див. русин
Джерело:
Зведений словник застарілих та маловживаних слів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Русь — Україна; [IV] Словник з творів Івана Франка
- Русь — Русь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Русь — Це Україна, Праукраїна, Рутенія Словник чужослів Павло Штепа
- русь — РУСЬ, і, ж. Словник української мови у 20 томах
- Русь — 1. (Руська земля, історіографічна назва Київська Р.), держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX-X ст.; у вужчому значенні — її територіальне та політичне ядро — Середнє Подніпров'я; походження назви дискусійне; осн. Універсальний словник-енциклопедія
- Русь — Русь, Руси́ (винятково), Русі́, Ру́ссю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- Русь — Русь, -си ж. Русь. Налетіли гуси з Руси, сколотили воду Марусі. Чуб. V. 898. Словник української мови Грінченка