Русь
1. (Руська земля, історіографічна назва Київська Р.), держава зі столицею в Києві, що сформувалась у IX-X ст.; у вужчому значенні — її територіальне та політичне ядро — Середнє Подніпров'я; походження назви дискусійне; осн. гіпотези: норманська (від фінської назви шведів — ruotsi); слов'янська (від гіпотетичного племінного союзу Р.), кельтська, сарматська; ймовірно, спершу Р. називали варягів, згодом термін набув соціального значення (кн. і дружина), врешті поширився на територію, підвладну династії Рюриковичів, та її слов'янське населення (також руси, русичі, русини); 2. після розпаду Київської Р. назва різних східнослов'янських земель (Біла, Чорна, Червона або Галицька, Мала Р. тощо) та їх населення; поступово витіснена назвами Україна й Білорусь; 3. назва Московської держави в XV-XVII ст. (Вел. Р.), спершу церковно-книжна, згодом в офіційних документах; поступово витіснена грец. формою Росія, збереглася в поетичному вжитку.
Значення в інших словниках
- Русь — Україна; [IV] Словник з творів Івана Франка
- Русь — Русь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Русь — Це Україна, Праукраїна, Рутенія Словник чужослів Павло Штепа
- русь — РУСЬ, і, ж. Словник української мови у 20 томах
- русь — Українці див. русин Словник застарілих та маловживаних слів
- Русь — Русь, Руси́ (винятково), Русі́, Ру́ссю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- Русь — Русь, -си ж. Русь. Налетіли гуси з Руси, сколотили воду Марусі. Чуб. V. 898. Словник української мови Грінченка