тушити

Значення в інших словниках

1. тушити — туши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. тушити — [тушитие] -шу, тушиеш; нак. -ши, -ш'іт' Орфоепічний словник української мови
3. тушити — моск. гасити гасити, вигашувати, вигасити, повигашувати, догашувати, догасити, подогашувати, загашувати, загасити, позагашувати, згашувати, погашувати, погасити, пригашувати, пригасити, попригашувати, угашувати, угасити, повгашувати, див. тухнути, (кухн. Словник чужослів Павло Штепа
4. тушити — ТУШИ́ТИ, шу́, шиш, недок., що. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Тижні у полум'ї корчився хутір .. Тижні тушили пекельну пожежу (О. Олесь); На Герасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Словник української мови у 20 томах
5. тушити — -шу, -шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. || перен. Придушувати, приглушувати якесь сильне почуття (любов, гнів і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тушити — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
7. тушити — ТУШИ́ТИ, шу́, шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Тижні у полум’ї корчився хутір.. Тижні тушили пекельну пожежу (Олесь, Вибр. Словник української мови в 11 томах
8. тушити — Туши́ти, -шу́, -шиш гл. 1) Тушить, гасить. За царя Горошка, як людей було трошка, як сніг горів, соломою тушили. Ном. № 6854. 2) Успокаивать. Мовчанка.... гнів тушить. Ном. № 1117. Словник української мови Грінченка