упруг

Значення в інших словниках

1. упруг — упру́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. упруг — УПРУ́Г, а, ч., заст. 1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює ¼ або ⅛ десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. – Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров'ю трудящих (М. Коцюбинський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
3. упруг — -а, ч., заст. 1》 Міра площі, ділянка землі (дорівнює 1/8 або 1/4 десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. 2》 Міра часу, що дорівнює четвертій частині робочого дня. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упруг — УПРУ́Г, а, ч., заст. 1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює ¼ або ⅛ десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. — Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров’ю трудящих (Коцюб., II, 1955, 72); *Образно. Словник української мови в 11 томах
5. упруг — Упруг, -га м. 1) Мѣра поверхности: пространство пахоти, которое можно вспахать за одну упряжку воловъ Заорував послідній упруг толоки. Г. Барв. 332. Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі?... Словник української мови Грінченка