1. Словник української мови Грінченка

упруг

Упруг, -га

м.

1) Мѣра поверхности: пространство пахоти, которое можно вспахать за одну упряжку воловъ Заорував послідній упруг толоки. Г. Барв. 332. Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі? — каже чоловік: — дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. І в тяжкі упруги, може, з'орю переліг той. Шевч. 669.

2) Четвертая часть рабочаго дня. Рудч. Ск. II. 172. Іду вулицею, так уже в вечірньому впрузі. Г. Барв. 528. Вже так як об третьому упрузі назирив він коненя. Рудч. Ск. II. 175.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упруг — упру́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. упруг — УПРУ́Г, а, ч., заст. 1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює ¼ або ⅛ десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. – Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров'ю трудящих (М. Коцюбинський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. упруг — Одиниця виміру землі Словник застарілих та маловживаних слів
  4. упруг — -а, ч., заст. 1》 Міра площі, ділянка землі (дорівнює 1/8 або 1/4 десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. 2》 Міра часу, що дорівнює четвертій частині робочого дня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. упруг — УПРУ́Г, а, ч., заст. 1. Міра площі, ділянка землі (дорівнює ¼ або ⅛ десятини), яку можна зорати однією упряжкою волів. — Вся земля наша, одвіку, бо кожна грудка, кожен упруг политі потом, погноєні кров’ю трудящих (Коцюб., II, 1955, 72); *Образно. Словник української мови в 11 томах