важіль

ва́жіль

аж'іл']

-жеил'а, ор. -жеилеим, м. (на) -жеил'і, р. мн. -жеил'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важіль — ва́жіль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. важіль — -желя, ч. 1》 фіз. Простий механізм для зрівноважування більшої сили меншою. 2》 спец. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, підважування чого-небудь... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Важіль — Інструмент, за допомогою якого мулярі піднімали важкі предмети, символ сили. Найчастіше так називають неповнолітніх синів масонів, які ще не можуть вступити в Орден [У російській традиції сини масонів звуться «вовченятами». Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. важіль — ВА́ЖІЛЬ, желя, ч. 1. Стрижень, що може обертатися навколо точки опори і служить для врівноважування більшої сили за допомогою меншої. – Архімедові потрібен був важіль, щоб перекинути земну кулю (В. Словник української мови у 20 томах
  5. важіль — Важниця (заст.), підойма Словник синонімів Вусика
  6. важіль — ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника)... Словник синонімів української мови
  7. важіль — ВА́ЖІЛЬ, желя, ч. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої. Словник української мови в 11 томах