важіль
ва́жіль
[важ'іл']
-жеил'а, ор. -жеилеим, м. (на) -жеил'і, р. мн. -жеил'іў
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- важіль — ва́жіль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- важіль — -желя, ч. 1》 фіз. Простий механізм для зрівноважування більшої сили меншою. 2》 спец. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, підважування чого-небудь... Великий тлумачний словник сучасної мови
- Важіль — Інструмент, за допомогою якого мулярі піднімали важкі предмети, символ сили. Найчастіше так називають неповнолітніх синів масонів, які ще не можуть вступити в Орден [У російській традиції сини масонів звуться «вовченятами». Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- важіль — ВА́ЖІЛЬ, желя, ч. 1. Стрижень, що може обертатися навколо точки опори і служить для врівноважування більшої сили за допомогою меншої. – Архімедові потрібен був важіль, щоб перекинути земну кулю (В. Словник української мови у 20 томах
- важіль — Важниця (заст.), підойма Словник синонімів Вусика
- важіль — ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника)... Словник синонімів української мови
- важіль — ВА́ЖІЛЬ, желя, ч. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої. Словник української мови в 11 томах