важіль
ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника); В тій самій хвилі тухольські молодці сильними підоймами підважили вгору остінок (І. Франко); Рукою грубо, як залізним вирлом, відгорнув захисника (І. Ле).
ВА́ЖІЛЬ (деталь машини, пристрою тощо для регулювання чого-небудь), ПІДО́ЙМА. Я перевів важіль на задню передачу. Тягач сіпнувся назад (П. Автомонов); На кормі (моторного човна) — руль, перед рульовим місцем — підойми управління (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- важіль — ва́жіль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- важіль — [важ'іл'] -жеил'а, ор. -жеилеим, м. (на) -жеил'і, р. мн. -жеил'іў Орфоепічний словник української мови
- важіль — -желя, ч. 1》 фіз. Простий механізм для зрівноважування більшої сили меншою. 2》 спец. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, підважування чого-небудь... Великий тлумачний словник сучасної мови
- Важіль — Інструмент, за допомогою якого мулярі піднімали важкі предмети, символ сили. Найчастіше так називають неповнолітніх синів масонів, які ще не можуть вступити в Орден [У російській традиції сини масонів звуться «вовченятами». Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- важіль — ВА́ЖІЛЬ, желя, ч. 1. Стрижень, що може обертатися навколо точки опори і служить для врівноважування більшої сили за допомогою меншої. – Архімедові потрібен був важіль, щоб перекинути земну кулю (В. Словник української мови у 20 томах
- важіль — Важниця (заст.), підойма Словник синонімів Вусика
- важіль — ВА́ЖІЛЬ, желя, ч. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служить для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої. Словник української мови в 11 томах