важіль

ВА́ЖІЛЬ, желя, ч.

1. Стрижень, що може обертатися навколо точки опори і служить для врівноважування більшої сили за допомогою меншої.

– Архімедові потрібен був важіль, щоб перекинути земну кулю (В. Владко);

Практично будь-який механізм, який перетворює механічний рух, в тому чи іншому вигляді використовує важелі. Підйомні крани, двигуни, плоскогубці, ножиці, а також тисячі інших механізмів та інструментів використовують у своїй конструкції важелі (з наук.-попул. літ.);

// Деталь машини у вигляді стрижня з ручкою для регулювання чого-небудь, керування чим-небудь.

Кротов повернув важіль пневматичного гальма (М. Трублаїні);

Рука звично лягла на холодний важіль регулятора (О. Донченко);

Шофер натиснув на важіль швидкостей, і машина м'яко зашелестіла по дрібній гальці (Д. Ткач);

// заст. Частина телефонного апарата для з'єднання і роз'єднання контактів, звичайно у вигляді стрижня з крючком або двома розвилками, куди вішається або кладеться трубка.

Я повісив трубку на важіль телефонного апарата (Б. Антоненко-Давидович);

Холод пiдiйшов до телефона, зняв з важеля трубку (О. Гончар).

2. перен. Засіб, яким можна надати дії, сприяти розвитку чого-небудь або пожвавити, підсилити діяльність кого-, чого-небудь.

Хай живе красне письменство – один з могутніх важелів культурного будівництва (Д. Бузько);

– Не забувай, де Горо, про людську вигадливість у скрутній ситуації. Це такий потужний важіль! (Ю. Хорунжий);

Ціна, доходи, кредит – це ті економічні важелі, за допомогою яких оптимізується використання вартості та її форм у процесі розширеного виробництва (з наук. літ.).