вмовляти

вмовля́ти

[ўмоўл'атие]

= умовляти

-л'айу, -л'айеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вмовляти — (просити згодитися на щось) намовляти, переконувати, уговорювати, розм. агітувати, обробляти, уговтувати, уламувати, улещати. Словник синонімів Полюги
  2. вмовляти — вмовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вмовляти — Переконувати, просити, упрохувати, с. БЛАГАТИ, сов. урезонювати; (на що) схиляти до; (в горі) заспокоювати, потішати. Словник синонімів Караванського
  4. вмовляти — ВМОВЛЯ́ТИ див. умовля́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. вмовляти — ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ (ВТІ́ШИТИ), УТИХОМИ́РИТИ (ВТИХОМИ́РИТИ) рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ), СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ (ВГО́ВТАТИ) розм. Словник синонімів української мови