вуглець

вугле́ць

[вуглец']

-леиц'у, ор. -леицем, м. (на) -леиц'у

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вуглець — ВУГЛЕ́ЦЬ, ю́, ч. Один із найпоширеніших хімічних елементів із атомним номером 6, який є важливою складовою усіх органічних речовин. Словник української мови у 20 томах
  2. вуглець — С, хіміч. елемент з атомним числом 6; неметал; тверда речовина, нерозчинна у воді, кислотах і основах; утворює алотропні форми: алмаз, графіт, фулерени; атоми в. сполучаються в ланцюги, ядра та кільця, утворюючи молекули неорганічних сполук;... Універсальний словник-енциклопедія
  3. вуглець — Углерод — carbon — Kohlenstoff — хімічний елемент. Символ С, ат.н. 6, ат.м. 12,011. Відомо 4 кристаліч. модифікації В.: графіт, алмаз, карбін і лонсдейліт, які сильно розрізнються за своїми властивостями. Карбін — штучно отриманий різновид... Гірничий енциклопедичний словник
  4. вуглець — вугле́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. вуглець — -ю, ч. Загальна назва простих речовин карбону – його алотропних видозмін (алмаз, графіт, вугілля, карбін та ін.). Аморфний вуглець — чорна речовина, з якої складається деревне і тваринне вугілля, кокс, сажа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вуглець — ВУГЛЕ́ЦЬ, ю, ч. Один із найпоширеніших хімічних елементів, шо входить до складу всіх органічних речовин. Он під вербами, край виноградника, лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем (Коцюб. Словник української мови в 11 томах